ПОСТАНОВА Шевченківського райсуду м. Києва у справі № 2а-2292/09: Кличко В.В. проти КМДА.

 
 

ПОСТАНОВА Шевченківського райсуду м. Києва у справі № 2а-2292/09: Кличко В.В. проти КМДА.

Повний текст від 23.10.2009 р. Визнати незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження КМДА №№ 516, 518, 520 про затвердження тарифів на ЖКП.



Адміністративна справа № 2а-2292/09

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарях: Романовій В.В., Тімановській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду м. Києва справу за адміністративним позовом Кличка Віталія Володимировича до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Ящук Олена Миколаївна, Грищенюк Дмитро Ігорович, Тарасевич Роман Віталійович, Тарасевич Лідія Михайлівна, Рева Ольга Едуардівна, Тютюнник Володимир Валентинович, Лопатін Григорій Вікторович, Григор'єва Олександра Михайлівна, Колісна Наталія Аркадіївна, Сипливий Микола Іванович, Кондратюк Євгеній Федорович, Соборук Зінаїда Семенівна, Соборук Фотій Павлович, Галінський Олександр Геннадійович, Букрєєва Лариса Юхимівна, Попова Олена Олексіївна, Беліков Владислав Олександрович, Никончук Микола Григорович, Ем Світлана Германівна, Криласов Олександр Германович, Наутний Костянтин Трохимович, Задоя Юрій Миколайович, Павленко Володимир Петрович, Довгалюк Валентина Станіславівна, Коновал Михайло Васильович, Нужна Олена Борисівна, Бондаренко Катерина Тимофіївна, Горева Тетяна Анатоліївна, Малущенко Світлана Дмитрівна, Слєсаренко Василь Вікторович, Здір Ольга Георгіївна, Литвиненко Володимир Федорович, Куля Віктор Іванович, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль», Національна комісія регулювання електроенергетики України, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» про визнання дій неправомірними, нечинними розпоряджень, -

встановив:

В червні 2009 р. позивач Кличко В.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним адміністративним позовом до відповідача Київської міської державної адміністрації, і з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати неправомірними дії відповідача, щодо прийняття розпоряджень від 29 квітня 2009р. за №№: 516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», 518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій», №520 «Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», та визнання вищезазначених розпоряджень незаконними та нечинними з моменту прийняття.
В ході судового розгляду у якості третіх осіб без самостійних вимог було залучено: АЕК «Київенерго», ЗАТ «Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль», ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», Національну комісію регулювання електроенергетики України, ОСББ «Престиж», Ящук О.М., Грищенюка Д.І., Тарасевича Р.В., Тарасевич Л.М., Реву О.Е., Тютюнника В.В., Лопатіна Г.В., Григор'єву О.М., Колісну Н.А., Сипливого М.І., Кондратюка Є.Ф., Соборук З.С., Соборука Ф.П., Галінського О.Г., Букрєєву Л.Ю., Попову О.О., Белікова В.О., Никончука М.Г., Ем С.Г., Криласова О.Г., Наутного К.Т., Задою Ю.М., Павленка В.П., Довгалюк В.С., Коновала М.В., Нужну О.Б., Бондаренко К.Т., Гореву Т.А., Малущенко С.Д., Слєсаренка В.В., Здір О.Г., Литвиненка В.Ф., Кулю В.І.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що оскаржувані розпорядження прийняті відповідачем із порушенням принципу розподілу владних повноважень, а саме як розпорядження Київської міської державної адміністрації, отже як нормативно-правові акти місцевої державної адміністрації, у той час, коли норми пп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносять встановлення/погодження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги до виключеної компетенції виконавчого органу місцевої, у даному випадку Київської міської ради. Оскільки оскаржувані розпорядження прийняті, як нормативні акти місцевої державної адміністрації, вони підлягають обов'язковій реєстрації у органах юстиції у відповідності до норм п. 1 Указу Президента України від 03 жовтня 1992р. за №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян), п. 2-4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. за №731 (нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян; нормативно-правові акти, що мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом); зачіпають соціально-економічні, особисті права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації).
Крім того, позивач наголошував, що оскаржувані розпорядження підписані особою, яка не наділена на це законними повноваженнями. При прийнятті оскаржуваних розпоряджень відповідачем покладено обов'язки виконавців житлово-комунальних послуг на комунальні підприємства та підприємства інших форм власності без визначення цих виконавців у встановленому законом порядку, так при прийнятті розпоряджень №516 та №520 відповідачем неправомірно погоджено тарифи на вироблення житлово-комунальних послуг, хоча чинним законодавством України таке погодження не передбачене, розпорядженням №520 відповідачем всупереч закону затверджено тарифи на теплову енергію, у тому числі для підприємств не комунальної форми власності. До того ж відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження №518 застосовано норми нормативно-правових актів, скасованих у судовому порядку.
В судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові та просили задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача та представники третіх осіб: АЕК «Київенерго», ЗАТ «Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль», ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні. Представник Національної комісії регулювання електроенергетики України зазначила, що надає тільки роз'яснення стосовно компетенції комісії, і не підтримує жодну із сторін позову.
Треті особи фізичні особи: Тютюнник В.В., Сипливий М.І., Кондратюк Є.Ф., Букрєєва Л.Ю., Ем С.Г., Наутний К.Т., Довгалюк В.С., Коновал М.В., Нужна О.Б., Горева Т.А., Слєсаренко В.В., Здір О.Г., Куля В.І., і як представник третьої особи ОСББ «Престиж», Задоя Ю.М., Никончук М.Г., Бондаренко К.Т., Соборук З.С. позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Решта третіх осіб - фізичних осіб в судове засідання не з'являлися про час та місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку, їх неявка відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України не є перешкодою для розгляду справи, проти чого не заперечували інші учасники процесу.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту рішення Конституційного Суду України №21-рп/2003 від 25 грудня 2003р., Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київраді, а з питань здійснення повноважень виконавчої влади - Кабінету Міністрів України. Втім, вказані норми не заперечують норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та спеціального Закону України «Про столицю України - місто - герой Київ», а як вказано у власне рішенні Конституційного Суду України дають їм тлумачення.
Так, п.2 розділу VII «Перехідні положення» Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київській міській раді та відповідним районним у місті Києві радам протягом місяця після набрання чинності цим Законом доручено вирішити питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади у місті Києві. Київська міська рада III, IV та V скликань, враховуючи вищенаведене рішення Конституційного Суду України №21-рп/2003 від 25 грудня 2003р., утворювала виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації, визначала його структуру та загальну чисельність у повній відповідності до п. 5, 6 ч. 1 ст. 26, ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 10 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ». Натомість, Київською міською радою VI скликання у порушення вказаних вище норм виконавчий орган не створено, не затверджено його структуру та кількісний склад, внаслідок чого прийняті відповідачем оскаржувані розпорядження є нормативно-правовими актами місцевої державної адміністрації. Це підтверджують рішення III сесії Київської міської ради XXIII скликання від 11 березня 1999р. за №161/262 «Про виконавчий орган Київської міської ради»; рішення IX сесії Київської міської ради XXIV скликання від 07 лютого 2002р. за №239/1673 «Про затвердження структури та загальної чисельності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»; рішення II сесії Київської міської ради XXVI скликання від 20 червня 2002р. №28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності»; рішення IV сесії Київської міської ради V скликання від 24 травня 2007р. за №721/1382 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
Суд не може сприйняти твердження представника відповідача про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на основі рішення III сесії Київської міської ради XXIII скликання від 11 березня 1999р. за №161/262 «Про виконавчий орган Київської міської ради», оскільки відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий орган утворюється відповідною радою на термін її повноважень, а Київською міською радою приймались після того рішення у наступні скликання.
Таким чином, ані в.о. голови Київської міської державної адміністрації, ані Київська міська державна адміністрація як орган державної влади не наділені повноваженнями щодо встановлення/погодження тарифів на житлово-комунальні послуги. Натомість повноваження Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу починаються з моменту прийняття Київською міською радою конкретного скликання відповідного рішення.
Крім цього, як вказано у листі Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у м. Києві від 07 липня 2009 за №461/0/14-09 проекти розпоряджень в.о. голови Київської міської державної адміністрації від 29 квітня 2009р. №№ 516, 518, 520 погоджено зазначеним Представництвом у відповідності до ст. 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Це підтверджується і рішеннями Представництва, наданими представником відповідача під час судового розгляду.
Втім, вказана стаття Закону регламентує порядок погодження проектів регуляторних актів, які розробляються органами виконавчої влади із спеціально уповноваженим органом або його територіальним представництвом. Так, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», проекти регуляторних актів, які розробляються місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади підлягають погодженню з відповідними територіальними органами спеціальної уповноваженого органу.
У той же час, представник відповідача зазначав, що оскаржувані розпорядження прийняті виконавчим органом Київської міської ради. Але ч. 2 ст. 31 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яка визначає організаційні засади здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами місцевого самоврядування, не передбачає аналогічного ст. 21 порядку погодження проектів регуляторних актів. Вказаною нормою зазначено, що виконавчі органи міських рад з метою реалізації покладених на них Законом повноважень у здійсненні державної регуляторної політики створюють в межах граничної чисельності відповідальний структурний підрозділ, який у відповідності до ч. 3 цієї статті здійснює організаційне забезпечення здійснення державної регуляторної політики.
Отже, погодивши проекти оскаржуваних розпоряджень у Представництві Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у м. Києві, який є територіальним органом спеціально уповноваженого органу, відповідач визнав, що під час прийняття оскаржуваних розпоряджень діяв як орган виконавчої влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставина необхідності реєстрації оскаржуваних розпоряджень у структурах Міністерства юстиції України не потребує доведення, оскільки неодноразово встановлювалась рішеннями судів, які є чинними на сьогодні, за аналогічними справами щодо визнання нечинними розпоряджень Київської міської державної адміністрації щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, а саме: рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2007р. за аналогічним позовом у справі №2а-166/07, яке надалі залишено в силі згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008р. у справі №22-а-53 83/08 та Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009р. у справі 5301/09. Відповідачем не проведено обов'язкової реєстрації оскаржуваних розпоряджень у структурах Міністерства юстиції України, що є підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень нечинними з моменту прийняття, а саме з 29 квітня 2009р., оскільки відповідно до п. 3 Указу Президента України від 03 жовтня 1992р. за №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, зазначені в ст. 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Відповідно до п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992р. за №731 органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. Таким чином, можна вважати, що оскаржувані розпорядження не набули чинності на території міста Києва.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова місцевої державної адміністрації видає нормативні акти у формі розпоряджень. Відповідно до норм ст. 16 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» перший заступник та заступники голови Київської міської державної адміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади, призначаються на посади та звільняються з посад Київським міським головою за погодженням відповідно з Президентом України та Кабінетом Міністрів України. Призначення та звільнення з посад заступників голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень Київський міський голова погоджує з Київською міською радою.
Також суд не може погодитись із твердженням представника відповідача про те, що перший заступник голови Київської міської державної адміністрації аналогічно Київському міському голові та автоматично поєднує посади першого заступника голови Київської міської державної адміністрації як органу виконавчої влади та першого заступника Київського міського голови із виконання самоврядних повноважень, оскільки це не відповідає нормам чинного законодавства, а саме ст. 16 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».
Пунктом 3 оскаржуваного розпорядження №516 встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води виконавцям цих послуг комунальної форми власності для здійснення розрахунків з населенням, і погоджено на цьому ж рівні тарифи на зазначені послуги виконавцям усіх інших форм власності, та введено їх в дію з 01 червня 2009р. Пунктом 1 оскаржуваного розпорядження №518 встановлено тарифи на послуги "з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються житлово-експлуатаційними організаціями комунальної форми власності (далі - ЖЕО) по кожному будинку окремо, та введено їх в дію з 01 червня 2009р., а п. 2 вказаного розпорядження погоджено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються житлово-будівельними кооперативами (далі - ЖБК), об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків (далі - ОСББ), іншими балансоутримувачами жилих будинків, що не відносяться до комунальної форми власності, уповноваженими ними особами або управителями жилих будинків по кожному будинку окремо, та введено їх в дію також з 01 червня 2009р. Пунктами 1, 2 оскаржуваного розпорядження №520 встановлено тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг комунальної форми власності для здійснення розрахунків з населенням та погоджено на цьому рівні тарифи на зазначені послуги виконавцям цих послуг інших форм власності, та введено їх в дію з 01 червня 2009р. Втім, у зв'язку із задоволенням Шевченківським районним судом м. Києва 25 червня 2006р. позову Кулі В.І. (постанова залишена без змін Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 січня 2007р. у справі №2а-1405/06) у Києві не визначено виконавців житлово-комунальних послуг, виконавчий орган Київської міської ради - Київську міську державну адміністрацію зобов'язано визначити виконавців житлово-комунальних послуг для мешканців багатоквартирних будинків згідно із Порядком, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 25 квітня 2005р. за №60 (зареєстрованим Міністерством юстиції України 19 травня 2005р. за №541/10281).
Покладення обов'язків виконавців житлово-комунальних послуг на комунальні підприємства, підприємства, установи та організації інших форм власності не можливе до визначення цих виконавців у встановленому Законом порядку та суперечить принципу законності, який згідно ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є одним з основних принципів місцевого самоврядування.
Пунктом 1 оскаржуваного розпорядження №516 погоджено ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води, в тому числі холодної води, що використовується для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води та водовідведення холодної і гарячої води, для здійснення розрахунків виробника послуг ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» з виконавцями послуг усіх форм власності, та введено їх в дію з 01 червня 2009р., а п. 2 оскаржуваного розпорядження №516 погоджено тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для проведення розрахунків виробника послуг ВАТ «Акціонерної компанії «Київводоканал» з виконавцями цих послуг усіх форм власності (при відсутності відповідних будинкових засобів обліку).
Пунктом 1 оскаржуваного розпорядження №520 затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК «Київенерго» та ЗАТ «Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль» для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі ЖЕО, ЖБК, ОСББ, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню, за виключенням теплової енергії, що відпускається ЗАТ «Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль» через теплові пункти, які знаходяться на балансі АЕК «Київенерго», та введено їх в дію з 01 червня 2009р.
Слід звернути увагу, що у відповідності до норм пп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів місцевих рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Таким чином, у зазначеній статті мова йде про надавачів комунальних послуг - підприємства, установи та організації комунальної та інших форм власності, які в розумінні ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є виконавцями житлово-комунальних послуг, тобто суб'єктами господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Цей висновок підтверджується п. 2 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006р. за №955 та п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006р. за №959, які зазначають, що тариф - це вартість надання одиниці послуги, а не її виробництва, оскільки витрати на виробництво цієї послуги включається до вартості надання такої комунальної послуги.
Чинним законодавством України, а саме нормами пп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено повноваження виконавчих органів місцевих рад погоджувати тарифи на вироблення житлово-комунальних послуг. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства до повноважень виконавчих органів місцевих рад віднесено виключно встановлення/затвердження тарифів виконавцям житлово-комунальних послуг комунальної форми власності та погодження тарифів на житлово-комунальні послуги виконавцям цих послуг інших форм власності. Як зазначалось вище, виконавці житлово-комунальних послуг у м. Києві не визначені.
Пунктом 1 оскаржуваного розпорядження №520 затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК «Київенерго» та ЗАТ «Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль» для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі ЖЕО, ЖБК, ОСББ, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню, за виключенням теплової енергії, що відпускається ЗАТ «Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль» через теплові пункти, які знаходяться на балансі АЕК «Київенерго».
Відповідно до абз. 7 ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної форми власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
Ані АЕК «Київенерго», ані ЗАТ «Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль» не є комунальними підприємствами, крім того АЕК «Київенерго» експлуатує установки комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, а отже вказані підприємства у розумінні вищенаведеного абз. 7 ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» не є суб'єктами тарифоутворення з боку органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. З ст. 15 Закону України «Про теплопостачання» державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової та електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювальні джерела енергії і у розуміння пункту другого частини другої цієї ж статті провадиться у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.
Відповідно ж до абз. З ст. 17 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень Національної комісії регулювання електроенергетики України у сфері теплопостачання належить регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та конгенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії. Як вже вказувалось, АЕК «Київенерго» та ЗАТ «Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль» підпадають під розуміння цієї статті, оскільки виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях : ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 для АЕК «Київенерго», Дарницька ТЕЦ для ЗАТ «Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль», а до складу АЕК «Київенерго» входить завод «Енергія», функцією якого є перероблення побутових і промислових відходів з подальшим виробництвом теплової енергії, тобто з використанням нетрадиційних і поновлювальних джерел енергії.
Крім того, слід звернути увагу, що у відповідності до норм пп. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів місцевих рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Чинним законодавством України не передбачено повноважень органу влади затверджувати тарифи на теплову енергію для підприємств не комунальної форми власності. Вказане також встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009р. у аналогічній справі №5301/09. АЕК «Київенерго» та «Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль» є акціонерними товариствами та відповідно до ст. 78 ГК України не відносяться до комунальних підприємств.
Пунктом 3 оскаржуваного розпорядження №518 передбачено, що ЖЕО, ЖБК, ОСББ та іншим балансоутримувачам жилих будинків, уповноваженим ними особам або управителям жилих будинків усіх форм власності, що надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинкам, які не включені до цього розпорядження застосовувати тарифи на ці послуги, які встановленні розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2005р. за №748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві» із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від ЗО травня 2007р. за №641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000р. за №748».
Втім, вказане розпорядження від ЗО травня 2007р. за №641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000р. №748» скасоване постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2007р. у справі №2а-166/07, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2008р. у справі №22-а-5383/08.
Окрім того, Прокуратурою м. Києва за результатами перевірки депутатського звернення позивача встановлено, що при розробці та прийнятті Київською міською державною адміністрацією розпоряджень №№516, 518, 520 від 29 квітня 2009р. були допущені порушення діючого у цій сфері законодавства.
Так, всупереч ст.ст. 22, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 95 постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006р. за №955 та п.п. 2-4, 6 Наказу Мінекономіки №67 від 07 березня 2007р., за відсутності висновків Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві розпорядженнями №520 від 29 квітня 2009р. встановлені та затверджені тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для виконавців не комунальної форми власності (ЖЕО, ЖБК, ОСББ, якими утримуються теплові пункти).
Крім того, внаслідок неврахування встановленої для ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» пільги з податку на землю та відсутності належного контролю з боку Київської міської державної адміністрації, не відповідають економічно обгрунтованому рівню витрат тарифи на послуги з централізованого постачання холодної і водовідведення холодної та гарячої води для юридичних осіб та населення, встановлених та затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації №516 від 29 квітня 2009р.
У порушення п.п. 1, 5 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 12 липня 2005р., згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації №518 від 29 квітня 2009р., вартість витрат на складові послуг з утримання будинків та прибудинкових територій розподіляється не по всіх, лише житлових приміщеннях будинку, в результаті чого питомі витрати на їх утримання для мешканців квартир будинків, в цілому завищені.
Також, всупереч п. 33 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 12 липня 2005р., відповідно до якого підставою для планування накладних витрат, в частині врахування заробітної плати, є їх кошториси, у більшості з 475 розрахункових матеріалів, погоджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації №518 від 29 квітня 2009р., їх розмір завищений на 30-40 % порівняно з фактичним рівнем.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.6
Проте, відповідно ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Представником відповідача та представниками третіх осіб АЕК «Київенерго», ЗАТ «Енергогенеруюча компанія ДАРтеплоцентраль», ВАТ «Київводоканал» не надано належних і допустимих доказів правомірності дій відповідача - Київської міської державної адміністрації, щодо прийняття оскаржуваних розпоряджень, правомірності розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 29 квітня 2009р. за №№516, 518, 520.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 3,4 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 17-19, 69-71, 86, 104, 158-163, 167, 171, 185, 186, 254 КАС України; ст. 19 Конституції України; ст.ст. 7, 21, 28, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4, 24, 26, 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. ст. 10, 16 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», ст.ст. 21, 31 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», ст.ст. 13, 15, 17 Закону України «Про теплопостачання», суд, -

постановив:

Адміністративний позов Кличка Віталія Володимировича до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Ящук Олена Миколаївна, Гршценюк Дмитро Ігорович, Тарасевич Роман Віталійович, Тарасевич Лідія Михайлівна, Рева Ольга Едуардівна, Тютюнник Володимир Валентинович, Лопатін Григорій Вікторович, Григор'єва Олександра Михайлівна, Колісна Наталія Аркадіївна, Сипливий Микола Іванович, Кондратюк Євгеній Федорович, Соборук Зінаїда Семенівна, Соборук Фотій Павлович, Галінський Олександр Геннадійович, Букрєєва Лариса Юхимівна, Попова Олена Олексіївна, Беліков Владислав Олександрович, Никончук Микола Григорович, Ем Світлана Германівна, Криласов Олександр Германович, Наутний Костянтин Трохимович, Задоя Юрій Миколайович, Павленко Володимир Петрович, Довгалюк Валентина Станіславівна, Коновал Михайло Васильович, Нужна Олена Борисівна, Бондаренко Катерина Тимофіївна, Горева Тетяна Анатоліївна, Малущенко Світлана Дмитрівна, Слєсаренко Василь Вікторович, Здір Ольга Георгіївна, Литвиненко Володимир Федорович, Куля Віктор Іванович, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль», Національна комісія регулювання електроенергетики України, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» про визнання дій неправомірними, нечинними розпоряджень - задовольнити.

Визнати протиправними дії Київської міської державної адміністрації, щодо прийняття 29 квітня 2009р. Розпоряджень: № 516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; № 518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 520 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення».

Визнати незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29 квітня 2009р. за №№: 516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; 518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; 520 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення».

Судові витрати в сумі 03 /три/ грн. 40 коп. присудити на користь Кличка Віталія Володимировича за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду справи в апеляційному порядку, якщо постанову суду не скасовано.

На підставі частини 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 23 жовтня 2009 р.

Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Станом на 23.10.2009 р. постанова суду не набрала законної сили.
Суддя: В.О. Волошин
Секретар: В.В. Романова


Создан 26 окт 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Продвижение Вашего Бизнеса в Интернете. Компания Maklen
Офіційний сайт Солом'янської районної у м.Києві адміністрації