Проект апеляції на рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-995/09

 
 

Проект апеляції на рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-995/09

Позивач просить колегію Апеляційного суду ЗАНОВО ДОСЛІДИТИ ВСІ ДОЛУЧЕНІ ДО МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ ДОКАЗИ, ПИСЬМОВІ ПОЯСНЕННЯ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПОЗИВАЧА.



До Апеляційного суду м. Києва,
вул. Солом’янська, 2а, м. Київ, 03680
Через: Солом’янський районний суд м. Києва,
вул. М. Кривоноса, 25, м. Київ, 03680
Справа №2-995/09, суддя Букіна О.М.
Позивач: Бабков Олександр Володимирович, вул. Єреванська, 23, кв. 39, 03087, м. Київ, тел. 2424608
Відповідач 1 ¬Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради, вул. Соціалістична, 6, м. Київ, 03186, тел. 2494696
Відповідач 2 ¬ Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради – КП «Залізничне», вул. Єреванська, ЗА, м. Київ, 03087, тел. 2422353
Співвідповідач 1: АЕК "Київенерго" пл. І.Франка, 5. м. Київ, 01001,тел. 2015867
Співвідповідач 2: КП ГІОЦ КМДА, вул. Космічна 12-а, м. Київ, 02192, тел. 5135252
9 жовтня 2009 р.

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-995/09


Оскаржуваним рішенням від 15 вересня 2007 р. у справі №2-995/09 Солом’янський районний суд м. Києва повністю відмовив у задоволенні позову Бабкова Олександра Володимировича до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації та Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про усунення порушень прав споживача послуг з водо- і тепло- постачання, визнання недійсним боргу, зобов'язання до дій та відшкодування моральної шкоди.
Зазначене рішення постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, та суттєвими порушеннями норм процесуального права є необґрунтованим і незаконним, а тому у відповідності до ст. 303 ЦПК України підлягає перегляду в апеляційному порядку. При цьому мали місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Підстави для визнання незаконності оскаржуваного рішення полягають у наступному:

У процесі судового розгляду справи позовні вимоги, заявлені в позовній заяві від 21 січня 2009 р., змінювалися та доповнювалися. Остаточна редакція позовних вимог, які були предметом судового розгляду, сформульована 17.06.2009 р. але була усно уточнена під час судового засідання 14.07.09 р. після зміни статусу сторін у справі – третіх осіб на співвідповідачів і остаточна редакція позовних вимог стала такою:
1.1.1. Зобов’язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради укласти з Бабковим О.В. договір «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» ЗА ФОРМОЮ ТА ЗМІСТОМ ТИПОВОГО ДОГОВОРУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20 травня 2009 р. З ОБОВ’ЯЗКОВИМ ДОДАТКОМ ПО П. 2 та визначенням вартості кожної складової частини тарифу відповідно до Порядку формування тарифу, з забезпеченням прозорості усіх його складових.
1.1.2. Зобов’язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради при укладанні Типового договору з Бабковим О.В ВРАХУВАТИ НУЛЬОВИЙ ТАРИФ НА ПОСЛУГИ ТА ІНШІ УМОВИ, викладені в оферті № Б-60/6 від 11.06.09 р. і зазначити свої банківські реквізити.
1.2.1 Зобов’язати Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради усунути порушення прав споживача та укласти з Бабковим О.В договір «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» ЗА ФОРМОЮ ТА ЗМІСТОМ ТИПОВОГО ДОГОВОРУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 р.
1.2.2 Зобов’язати Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради при укладанні Типового договору з Бабковим О.В ВРАХУВАТИ ІНШІ УМОВИ І ТАРИФИ НА ПОСЛУГИ, викладені в оферті №535/1 від 08.05.09 р. та зазначити свої банківські реквізити.
1.3.1 Зобов’язати АЕК «Київенерго» ВСТАНОВИТИ БУДИНКОВИЙ ЛІЧИЛЬНИК ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ за рахунок Фонду для фінансування впровадження будинкових приладів обліку, як це передбачено розпорядженням КМДА №2170 від 19.11.2003 р.
1.3.2 Зобов’язати Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради замовити в АЕК «Київенерго» ВІДРЕГУЛЮВАННЯ ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВОЇ СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ для будинку №23 по вул. Єреванській з УРАХУВАННЯМ ДОДАТКОВОГО ТЕПЛОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ від чотирьох комерційних структур, що займають нежитлові підвальні приміщення площею 354,4 кв. метри.
1.4.1. ВИЗНАТИ НЕДІЙСНИМИ І ТАКИМИ, ЩО НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ ОПЛАТІ рахунки з 1 квітня 2008 року, які КП ГІОЦ КМДА виставляє Бабкову О.В. від імені Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради але зі своїми банківськими реквізитами.
1.4.2. Визнати НЕДІЙСНИМ БОРГ Бабкова О.В. в розмірі 1493 (одна тисяча чотириста дев’яносто три) грн. 80 коп. перед Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради за утримання будинку та опалення, який йому був незаконно нарахований даним підприємством з 1 квітня 2008 року.
1.5. Зобов’язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради відшкодувати Бабкову О.В. МОРАЛЬНУ ШКОДУ у розмірі 2000 (дві тисячі) грн., завдану йому протиправними діями, які полягають у систематичному порушенні прав споживача житлово-комунальних послуг на протязі тривалого часу, шляхом переказу грошових коштів у вказаному розмірі на його банківський рахунок.
1.6. Зобов’язати Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради відшкодувати Бабкову О.В. МОРАЛЬНУ ШКОДУ у розмірі 3000 (три тисячі) грн., завдану йому протиправними діями, які полягають у систематичному порушенні прав споживача житлово-комунальних послуг на протязі тривалого часу, шляхом переказу грошових коштів у вказаному розмірі на його банківський рахунок.
1.7.1. Зобов’язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради направити до КП ГІОЦ КМДА вимогу ВИЛУЧИТИ З УСІХ БАЗ ДАНИХ будь-яку інформацію, яка стосується Бабкова О.В.
1.7.2. Заборонити Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради ПЕРЕДАВАТИ БУДЬ-КОМУ, БУДЬ-ЯКУ ІНФОРМАЦІЮ, яка стосується Бабкова О.В. без його згоди.

В оскаржуваному рішенні неправильно (позивач вважає умисно) вказані позовні вимоги по п.1.3.1, 1.3.2, 1.4.1, 1.5 та 1.6. Це підтверджується додатковими письмовими поясненнями позивача від 05.08.09 р., в яких викладена остаточна редакція позовних вимог (т.2, а.с. 56-59).
Всі позовні вимоги судом першої інстанції залишені без задоволення безпідставно, що знаходить підтвердження наявними у справі письмовими поясненнями, запереченнями, та доказами, на які суд не звернув уваги або проігнорував. Тому позивач просить колегію Апеляційного суду ЗАНОВО ДОСЛІДИТИ ВСІ ДОЛУЧЕНІ ДО МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ ДОКАЗИ, ПИСЬМОВІ ПОЯСНЕННЯ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПОЗИВАЧА, які судом першої інстанції були повністю проігноровані і не відображені в оскаржуваному рішенні.
В мотивувальній частині оскаржуваного рішення на сторінці 1, 2 зазначаються тільки ті обставини, які викладені позивачем в первісній позовній заяві і нічого із численних письмових пояснень і заперечень позивача, які були долучені до матеріалів справи під час тривалого судового процесу. Саме навмисне ігнорування судом письмових пояснень позивача призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Згідно вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Позивач під час попереднього судового засідання звертався до суду з клопотаннями від 18 лютого 2009 року про виклик свідка і про звільнення від доказування але суд безпідставно відмовив у задоволенні цих клопотань, що підтверджує упередженість і необ’єктивність головуючого судді ще до розгляду справи по суті. Тим не менше клопотання Співвідповідача-2 про виклик свідка, який під час допиту так нічого не зміг прояснити, було задоволене. Саме свідок Куля В.І. мав підтвердити, що між ним і Відповідачем-1 були укладені два договори: перший на утримання будинку за формою та змістом Типового договору, затвердженого постановою КМУ №560, з нульовим тарифом і другий «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» за формою та змістом Типового договору, затвердженого постановою КМУ № 630 за тарифами законного Розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002р. та відповісти на ряд запитань, які мали б суттєве значення для справи. Отже позивач просить колегію Апеляційного суду викликати в якості свідка Кулю Віктора Івановича, який мешкає по вул. В. Гетьмана (Індустріальна), 46-А, кв. 261, м. Київ, 03058, тел. 457-40-72 для всебічного з’ясування обставин справи і надання для огляду оригіналів документів.
Стосовно вимог по п. 1.1.1
Позивач категорично не згоден з висновком суду, що начебто «Відповідачем у свою чергу було направлено позивачу типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який за змістом та формою відповідає положенням Постанови КМУ № 529 від 20 травня 2009 року (т.2 а.с.35-36)». Насправді Відповідач-1 весь час ухилявся від укладання спочатку типового договору №560 і не надавав двох обов’язкових додатків без яких такий договір буде нікчемним і це була позовна вимога по п.1.1 уточненої позовної заяви від 16.03.09 р., а під час слухання справи зробив позивачеві пропозицію стосовно договору №560, а не №529, як зазначено в оскаржуваному рішенні, і знову не надав два обов’язкові додатки. На що позивач надіслав Відповідачу-1 протокол розбіжностей з докладним обґрунтуванням, який так і не був підписаним.
Як зазначається в п.2 постанови Кабінету Міністрів України №529 від 20 травня 2009 р. «Визнати такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560». Отже, Типовим договором стає договір, затверджений постановою КМУ №529. На свою оферту Б-60/6 від 11.06.09 р. позивач відповіді не отримав.
Стосовно вимог по 1.2.1
Позивач також не згоден з висновком суду, що Відповідач-2 направив свою пропозицію, а «позивач у свою чергу на час розгляду справи відмовився підписувати та запропонував свої зміни та доповнення до них, які відповідно до вищенаведеної Постанови Кабінету Міністрів України не передбачені». На цю пропозицію позивач склав протокол розбіжностей (т2 а.с. ) з докладним обґрунтуванням, який Відповідач-2 підписати відмовився. Зі своєю офертою №535/1 від 08.05.09 р. (т2 а.с. ) про укладання ТИПОВОГО ДОГОВОРУ позивач звернувся до Відповідача-2, але пропозиція була відхилена. Стосовно змін і доповнення до договору слід зазначити наступне: по-перше, в типовому договорі є пункт ІНШІ УМОВИ, які позивач і намагався зазначити при уточнені істотних умов договору, оскільки якість послуг не відповідає нормативним показникам. Це докладно викладено, як в оферті, так і в заяві про уточнення позовних вимог від 17.06.09 р. (т2 а.с. ) і додаткових поясненнях від 01.07.09 р. (т2 а.с. ), на які позивач звертає увагу колегії Апеляційного суду, по-друге, відчуваючи упереджене ставлення судді і передбачаючи відмову по п.1.2 первісної позовної заяви з іншими умовами, цей пункт був розділений на дві окремі вимоги.
Таким чином, пункти 1.1.1 та 1.2.1 є вимогою ст. 19, ч.1 п.3 ст. 20, та ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому ВІДМОВА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ЗАДОВОЛЬНИТИ ЦІ ПОЗОВНІ ВИМОГИ Є НЕЗАКОННОЮ.
Стосовно вимог по п. 1.1.2
Позивач категорично не згоден з висновком суду, що ніби то він «відмовився підписувати та запропонував свої зміни та доповнення до них, які відповідно до вищенаведеної Постанови Кабінету Міністрів України не передбачені», оскільки саме позивач звернувся до Відповідача-1 з офертою № Б-60/6 від 11.06.09 р., яка залишилася без відповіді. Саме Відповідач-1 відмовився підписати договір і не надіслав позивачеві протоколу розбіжностей.
Як зазначалося вище споживач і балансоутримувач ЗОБОВЯЗАНІ укласти типові договори, а оскільки Відповідач-1 не сформував прозоро тариф на утримання будинку і не провів громадські слухання, а також не поспішає з їх проведенням, договір має бути підписаним з нульовим тарифом допоки не буде законно сформований тариф. Його зміна та розмір щомісячної плати по п.3 договору оформляється додатковою угодою до цього договору і лише на підставі обов'язкового додатку по п.2 договору, що і викладено в заяві про уточнення позовних вимог від 17.06.09 р. і додаткових поясненнях від 01.07.09 р., на які позивач ще раз звертає увагу колегії Апеляційного суду. Перешкодою для укладання типового договору з іншими умовами не може бути той факт, що «не було проведено громадські слухання», як зазначається в оскаржуваному рішенні.
Отже, суд першої інстанції зробив НЕПРАВИЛЬНІ ВИСНОВКИ І НЕЗАКОННО ВІДМОВИВ у задоволенні цієї позовної вимоги.
Стосовно вимог по п. 1.2.2
Позивач категорично не згоден з висновком суду, що «При відмові в задоволенні вимог позивача в цій частині суд також врахував ту обставину, що саме позивач відмовився підписати запропоновані Договори», про що по-перше, викладено вище, по-друге, виник переддоговірний спір, який і мав вирішити суд першої інстанції але цього не зробив. Стосовно інших і істотних умов договору докладно викладено в заяві про уточнення позовних вимог від 17.06.09 р. і додаткових поясненнях від 01.07.09 р., на які позивач просить звернути увагу колегію Апеляційного суду.
Таким чином, суд першої інстанції зробив НЕПРАВИЛЬНІ ВИСНОВКИ І НЕЗАКОННО ВІДМОВИВ У ЗАДОВОЛЕННІ ЦІЄЇ ПОЗОВНОЇ ВИМОГИ.
Стосовно вимог по п. 1.3.1
Позивач погоджується з відмовою суду першої інстанції стосовно цього пункту. Тому позовна вимога по п. 1.3.1 знаходиться поза межами апеляційного оскарження рішення суду.
Стосовно вимог по п. 1.3.2
Не згоден позивач з висновком суду і стосовно «Позивачем не було надано суду доказів в підтвердження вимоги про необхідність врегулювання внутрішньо будинкової системи опалення та щодо незадовільного її функціонування». По-перше, в матеріалах справи є рішення Солом’янського районного суду №2-2609 (2-50/08) від 07.05.2007, яким передбачено «УСУНУТИ НЕДОЛІКИ З ПОСЛУГИ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ в квартирі № 39 по вул. Єреванській,23 в м. Києві і ЗАБЕЗПЕЧИТИ В ПОДАЛЬШОМУ ВИКОНАННЯ ДІЮЧИХ НОРМАТИВІВ» і яке досі не виконане про, про що свідчить акт та постанова (т2, а.с. ) ВДВС від 03.04.09р. про накладання штрафу на боржника – Відповідача-1, по-друге, свідок з боку Співвідповідача-2 підтвердив під присягою але це не відображено в рішенні, що додатково встановлені радіатори в переобладнаних підвальних приміщеннях збільшують теплове навантаження. Саме врахувати це збільшення і вимагає позивач у цій позовній вимозі.
Також хибні висновки суду стосовно «акт № 318 про готовність об'єкта до опалювального сезону … які засвідчують, що будинок № 23 по вулиці Єреванській в м. Києві повністю готовий до опалювального сезону та підтверджують належне функціонування внутрішньо будинкової системи опалення». Насправді а акті зазначається «не виконана промивка та випробування системи теплопостачання» і в обох актах на першій сторінці не зазначені дати та рік їх складання. Звертаю увагу колегії Апеляційного суду на заперечення позивача від 08.04.09 р., де все це докладно викладене.
Отже, висновок суду першої інстанції «Жодних підстав, які б давали суду вважати, що опалення в будинку позивача знаходиться в незадовільному стані за спірний період немає» Є ХИБНИМ, А ВІДМОВА У ЗАДОВОЛЕННІ ЦІЄЇ ВИМОГИ Є НЕЗАКОННОЮ.
Стосовно вимог по п. 1.4.1
Звертаю увагу колегії Апеляційного суду, що договір №1847, на який посилається в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції укладений лише з 02.01.2009 року, а спір ведеться з 1 квітня 2008 року. Не відповідає дійсності і те, що КП ГІОЦ тільки друкує, а «відповідач самостійно надає ці рахунки позивачеві на оплату», бо насправді ці рахунки, разом із рекламою, у фірмовому конверті з логотипом КП ГІОЦ надсилалися по пошті і тільки останні місяці у відкритому вигляді, з кодом доступу до конфіденційної інформації про позивача, через Інтернет, кладуться до поштової скриньки. Також в рішенні зазначається «надані ЖЕО-801», якого насправді немає серед учасників процесу і на це позивач звертав увагу суду першої інстанції, але і це застереження було проігнороване.
Не згодний позивач і з висновком суду першої інстанції стосовно «… які діють на виконання договірних правовідносин, а саме Договору № 308 від 11.11.2003 року та жодним чином не стосуються поновлення прав споживача Бабкова О.В», оскільки по-перше, цей договір тут взагалі ні до чого, бо Відповідач-1 існує тільки з 1 квітня 2008 року, по-друге, не позивач намагається втрутитися у договірні відносини, а навпаки КП ГІОЦ ПОРУШУЄ ПРАВА ПОЗИВАЧА НА СВОБОДУ ДОГОВОРУ.
В оскаржуваному рішенні йдеться мова про лист з НБУ але замовчується те що в ньому зазначається «оцінка правової діяльності КП ГІОЦ … не відноситься до компетенції Національного банку» та «надання висновків про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг належить до компетенції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України … вважаємо за доцільне отримати висновки Держфінпослуг щодо порушеного Вами питання». Такого висновку суду надано не було. Отже, висновок суду першої інстанції є хибним.
Про незаконну діяльність Співвідповідача-1 докладно викладено в усіх письмових поясненнях та запереченнях позивача, на які позивач просить звернути увагу колегію Апеляційного суду. Особливо слід зазначити, що про «недійсність рахунків» і «Визнати рахунки на користь КП ГІОЦ недійсними і такими, що не підлягають оплаті» говориться в рішеннях Солом’янського районного суду від 21 лютого 2006 р. у справі № 2-91-1/06 та 29 червня 2006 року у справі № 2-45-1/06, які суд першої інстанції проігнорував, а в клопотанні про виклик свідка з цього приводу безпідставно відмовив.
На підставі ч.3. ст. 61 ЦПК України «Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини», висновок суду першої інстанції Є ХИБНИМ, А ВІДМОВА У ЗАДОВОЛЕННІ ЦІЄЇ ВИМОГИ Є НЕЗАКОННОЮ.
Стосовно вимог по п. 1.4.2
Категорично не погоджується позивач З ХИБНИМ ВИСНОВКОМ суду першої інстанції «Враховуючи правовідносини, що склалися між сторонами суд вважає, що оскільки позивачем фактично споживалися надані житлово-комунальні послуги, доказів, які б свідчили інше позивачем не надано, підстав вважати нарахований борг у розмірі 1493, 80 грн., як незаконний не має», оскільки «ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу» ПОЗИВАЧ НЕ ЗАМОВЛЯВ ПОСЛУГИ, на які обидва Відповідачі самостійно, без договорів робили нарахування по НЕЗАКОННИМ тарифам. Саме про незаконність тарифів і підстави визнання боргу недійсним докладно викладено в уточненій позовній заяві від 16.03.09 р. Тому позивач просить колегію Апеляційного суду звернути особливу увагу на це.
Хибним також є висновок «Суд враховує, що дійсно на даний час з позивачем не укладено відповідних договір у сфері житлово-комунальних послуг, а тому при вирішення даного питання суд враховує вимоги щодо виконання зобов»язань визначених законом, яким передбачено обов»язок сплачувати надані послуги», оскільки немає такого Закону, на який посилається суд першої інстанції, а є Закон «Про житлово-комунальні послуги», який зобов’язує обидві сторони укласти ПИСЬМОВІ договори.
Заперечує позивач і висновок суду першої інстанції стосовно «відповідні послугу надаються позивачу до цього часу та не заперечувалося позивачем». Як раз ПОЗИВАЧ І ЗАПЕРЕЧУВАВ ПРОТИ ПОСЛУГ НЕВІДПОВІДНОЇ ЯКОСТІ – ОПАЛЕННЯ І УТРИМАННЯ БУДИНКУ.
Таким чином, висновок суду першої інстанції Є ХИБНИМ, А ВІДМОВА У ЗАДОВОЛЕННІ ЦІЄЇ ВИМОГИ Є НЕЗАКОННОЮ.
Стосовно вимог по п. 1.5 та п. 1.6
Також позивач вважає, що висновок суду «З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, зазначених вище, суд не знаходить підстав для задоволення вимог і в частині відшкодування моральної шкоди» Є ХИБНИМ. Насправді позивач стосовно моральної шкоди докладно все виклав в первісній позовній заяві, надав суду докази та письмові пояснення. Звертав увагу суду, що бездіяльність обох відповідачів по усуненню недоліків в наданні комунальних послуг, протиправна діяльність, яка полягає в порушенні низки Законів України та Цивільного кодексу України, здирництві та залякуванні позивача, призвели до ЗНАЧНИХ МОРАЛЬНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ І СТРАЖДАНЬ позивача та ДОВЕДЕННЯ його ДО ВІДЧАЮ. Вимоги моральної компенсації по п.1.5 та 1.6 для відновлення попереднього морального стану цілком законні, обґрунтовані та підтверджені численними доказами – додатки 25 – 28, 57, отже мають бути задоволені судом.
Також звертаю увагу колегії Апеляційного суду на те, що позивач докладно обґрунтував і підсумував факт заподіяння моральної шкоди і її наслідків в своїй промові під час дебатів, які долучені до матеріалів справи. Тому позивач не згоден з висновком суду першої інстанції і вважає, що відмовивши у задоволенні цих позовних вимог суд вчинив також незаконно.
Стосовно вимог по п. 1.7.1
Позивач не згоден з висновком суду «інформація, що надається відповідачем не є інформацією про особу позивача», яка передається КП ГІОЦ. Це було б так, якби в квитанціях і базі даних не фігурувало прізвище позивача, кількість проживаючих в квартирі, її розмір, адреса і т.і. Суд першої інстанції також проігнорував всі письмові доводи позивача стосовно того, що згідно з Законом «Про інформацію» всі організації, які збирають інформацію про громадян, повинні до початку роботи з нею здійснити у встановленому КМУ порядку державну реєстрацію відповідних баз даних. Проте база даних КП ГІОЦ про громадян – платників за житлово-комунальні послуги створена без отримання згоди від громадян і не зареєстрована державою. Крім того база не захищена від несанкціонованого доступу з боку необмеженої кількості сторонніх осіб. Відкритий доступ до інформації про будь-яку фізичну особу в цій базі здійснюється через Інтернет. Про це докладно викладено в уточненій позовній заяві від 16.03.09 р. але також проігнороване судом.
Оскільки Відповідач-1 без згоди позивача передав інформацію про нього сторонній особі – КП ГІОЦ, з яким у позивача немає договірних відносин і він категорично проти участі такого посередника у відносинах між позивачем і обома відповідачами, суд на підставі ст. 32 «Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації» Конституції України мав зобов’язати Відповідача-1 направити до КП ГІОЦ КМДА вимогу ВИЛУЧИТИ З УСІХ БАЗ ДАНИХ будь-яку інформацію, яка стосується позивача.
На підставі викладеного слід дійти до висновку про надуманість та необґрунтованість відмови суду задовольнити вимогу по п.1.7.1.
Стосовно вимог по п. 1.7.2
Стосовно цього пункту суд першої інстанції взагалі нічого не зазначив, а тому незрозуміло чому з метою унеможливити в подальшому з боку Відповідача-1 передавання будь-кому, будь-якої інформації, яка стосується позивача без його згоди суд відмовив і не заборонив Відповідачу-1 ПЕРЕДАВАТИ БУДЬ-КОМУ, БУДЬ-ЯКУ ІНФОРМАЦІЮ, яка стосується позивача без його згоди. Ця відмова є також незаконною.
ВИСНОВКИ:
На підставі викладеного вище слід вважати доведеним цілковиту безпідставність оскаржуваного рішення, яке суперечить вимогам ст. 213 ЦПК України, оскільки воно не відповідає вимогам судочинства, а справа вирішена всупереч нормам законодавства.
Рішення також слід вважати необґрунтованим, оскільки ухвалене на неповно з'ясованих обставинах та не підтверджене доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд повністю проігнорував вимоги ст. 214 ЦПК України щодо обов'язку суду вирішити зазначені в цій статті питання.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України позивач ПРОСИТЬ СКАСУВАТИ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ПОСТАНОВИТИ НОВЕ РІШЕННЯ, ЯКИМ ЗАДОВОЛЬНИТИ ПОЗОВНІ ВИМОГИ Бабкова О.В. по п.1.1.1 – 1.2.2 та 1.3.2 – 1.7.2 до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради та Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ окрім п.1.3.1.
Додатки:
1. Копія квитанції про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду апеляційної скарги.
2. Копії апеляційної скарги для всіх учасників в кількості 4 примірників.
Примітка: сплата державного мита не вимагається при розгляді справ про порушення прав споживачів. Підстава: ч.3 ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" «Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав».
Апелянт О.В.Бабков (для нарисів), на яку прошу всіх форумчан дати свої зауваження і пропозиції.
До Апеляційного суду м. Києва,
вул. Солом’янська, 2а, м. Київ, 03680
Через: Солом’янський районний суд м. Києва,
вул. М. Кривоноса, 25, м. Київ, 03680
Справа №2-995/09, суддя Букіна О.М.
Позивач: Бабков Олександр Володимирович, вул. Єреванська, 23, кв. 39, 03087, м. Київ, тел. 2424608
Відповідач 1 ¬Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради, вул. Соціалістична, 6, м. Київ, 03186, тел. 2494696
Відповідач 2 ¬ Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради – КП «Залізничне», вул. Єреванська, ЗА, м. Київ, 03087, тел. 2422353
Співвідповідач 1: АЕК "Київенерго" пл. І.Франка, 5. м. Київ, 01001,тел. 2015867
Співвідповідач 2: КП ГІОЦ КМДА, вул. Космічна 12-а, м. Київ, 02192, тел. 5135252
9 жовтня 2009 р.
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-995/09
Оскаржуваним рішенням від 15 вересня 2007 р. у справі №2-995/09 Солом’янський районний суд м. Києва повністю відмовив у задоволенні позову Бабкова Олександра Володимировича до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації та Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про усунення порушень прав споживача послуг з водо- і тепло- постачання, визнання недійсним боргу, зобов'язання до дій та відшкодування моральної шкоди.
Зазначене рішення постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, та суттєвими порушеннями норм процесуального права є необґрунтованим і незаконним, а тому у відповідності до ст. 303 ЦПК України підлягає перегляду в апеляційному порядку. При цьому мали місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Підстави для визнання незаконності оскаржуваного рішення полягають у наступному:
У процесі судового розгляду справи позовні вимоги, заявлені в позовній заяві від 21 січня 2009 р., змінювалися та доповнювалися. Остаточна редакція позовних вимог, які були предметом судового розгляду, сформульована 17.06.2009 р. але була усно уточнена під час судового засідання 14.07.09 р. після зміни статусу сторін у справі – третіх осіб на співвідповідачів і остаточна редакція позовних вимог стала такою:
1.1.1. Зобов’язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради укласти з Бабковим О.В. договір «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» ЗА ФОРМОЮ ТА ЗМІСТОМ ТИПОВОГО ДОГОВОРУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20 травня 2009 р. З ОБОВ’ЯЗКОВИМ ДОДАТКОМ ПО П. 2 та визначенням вартості кожної складової частини тарифу відповідно до Порядку формування тарифу, з забезпеченням прозорості усіх його складових.
1.1.2. Зобов’язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради при укладанні Типового договору з Бабковим О.В ВРАХУВАТИ НУЛЬОВИЙ ТАРИФ НА ПОСЛУГИ ТА ІНШІ УМОВИ, викладені в оферті № Б-60/6 від 11.06.09 р. і зазначити свої банківські реквізити.
1.2.1 Зобов’язати Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради усунути порушення прав споживача та укласти з Бабковим О.В договір «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» ЗА ФОРМОЮ ТА ЗМІСТОМ ТИПОВОГО ДОГОВОРУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 р.
1.2.2 Зобов’язати Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради при укладанні Типового договору з Бабковим О.В ВРАХУВАТИ ІНШІ УМОВИ І ТАРИФИ НА ПОСЛУГИ, викладені в оферті №535/1 від 08.05.09 р. та зазначити свої банківські реквізити.
1.3.1 Зобов’язати АЕК «Київенерго» ВСТАНОВИТИ БУДИНКОВИЙ ЛІЧИЛЬНИК ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ за рахунок Фонду для фінансування впровадження будинкових приладів обліку, як це передбачено розпорядженням КМДА №2170 від 19.11.2003 р.
1.3.2 Зобов’язати Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради замовити в АЕК «Київенерго» ВІДРЕГУЛЮВАННЯ ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВОЇ СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ для будинку №23 по вул. Єреванській з УРАХУВАННЯМ ДОДАТКОВОГО ТЕПЛОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ від чотирьох комерційних структур, що займають нежитлові підвальні приміщення площею 354,4 кв. метри.
1.4.1. ВИЗНАТИ НЕДІЙСНИМИ І ТАКИМИ, ЩО НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ ОПЛАТІ рахунки з 1 квітня 2008 року, які КП ГІОЦ КМДА виставляє Бабкову О.В. від імені Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради але зі своїми банківськими реквізитами.
1.4.2. Визнати НЕДІЙСНИМ БОРГ Бабкова О.В. в розмірі 1493 (одна тисяча чотириста дев’яносто три) грн. 80 коп. перед Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради за утримання будинку та опалення, який йому був незаконно нарахований даним підприємством з 1 квітня 2008 року.
1.5. Зобов’язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради відшкодувати Бабкову О.В. МОРАЛЬНУ ШКОДУ у розмірі 2000 (дві тисячі) грн., завдану йому протиправними діями, які полягають у систематичному порушенні прав споживача житлово-комунальних послуг на протязі тривалого часу, шляхом переказу грошових коштів у вказаному розмірі на його банківський рахунок.
1.6. Зобов’язати Комунальне підприємство «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради відшкодувати Бабкову О.В. МОРАЛЬНУ ШКОДУ у розмірі 3000 (три тисячі) грн., завдану йому протиправними діями, які полягають у систематичному порушенні прав споживача житлово-комунальних послуг на протязі тривалого часу, шляхом переказу грошових коштів у вказаному розмірі на його банківський рахунок.
1.7.1. Зобов’язати Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради направити до КП ГІОЦ КМДА вимогу ВИЛУЧИТИ З УСІХ БАЗ ДАНИХ будь-яку інформацію, яка стосується Бабкова О.В.
1.7.2. Заборонити Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради ПЕРЕДАВАТИ БУДЬ-КОМУ, БУДЬ-ЯКУ ІНФОРМАЦІЮ, яка стосується Бабкова О.В. без його згоди.
В оскаржуваному рішенні неправильно (позивач вважає умисно) вказані позовні вимоги по п.1.3.1, 1.3.2, 1.4.1, 1.5 та 1.6. Це підтверджується додатковими письмовими поясненнями позивача від 05.08.09 р., в яких викладена остаточна редакція позовних вимог (т.2, а.с. 56-59).
Всі позовні вимоги судом першої інстанції залишені без задоволення безпідставно, що знаходить підтвердження наявними у справі письмовими поясненнями, запереченнями, та доказами, на які суд не звернув уваги або проігнорував. Тому позивач просить колегію Апеляційного суду ЗАНОВО ДОСЛІДИТИ ВСІ ДОЛУЧЕНІ ДО МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ ДОКАЗИ, ПИСЬМОВІ ПОЯСНЕННЯ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПОЗИВАЧА, які судом першої інстанції були повністю проігноровані і не відображені в оскаржуваному рішенні.
В мотивувальній частині оскаржуваного рішення на сторінці 1, 2 зазначаються тільки ті обставини, які викладені позивачем в первісній позовній заяві і нічого із численних письмових пояснень і заперечень позивача, які були долучені до матеріалів справи під час тривалого судового процесу. Саме навмисне ігнорування судом письмових пояснень позивача призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Згідно вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Позивач під час попереднього судового засідання звертався до суду з клопотаннями від 18 лютого 2009 року про виклик свідка і про звільнення від доказування але суд безпідставно відмовив у задоволенні цих клопотань, що підтверджує упередженість і необ’єктивність головуючого судді ще до розгляду справи по суті. Тим не менше клопотання Співвідповідача-2 про виклик свідка, який під час допиту так нічого не зміг прояснити, було задоволене. Саме свідок Куля В.І. мав підтвердити, що між ним і Відповідачем-1 були укладені два договори: перший на утримання будинку за формою та змістом Типового договору, затвердженого постановою КМУ №560, з нульовим тарифом і другий «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» за формою та змістом Типового договору, затвердженого постановою КМУ № 630 за тарифами законного Розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002р. та відповісти на ряд запитань, які мали б суттєве значення для справи. Отже позивач просить колегію Апеляційного суду викликати в якості свідка Кулю Віктора Івановича, який мешкає по вул. В. Гетьмана (Індустріальна), 46-А, кв. 261, м. Київ, 03058, тел. 457-40-72 для всебічного з’ясування обставин справи і надання для огляду оригіналів документів.
Стосовно вимог по п. 1.1.1
Позивач категорично не згоден з висновком суду, що начебто «Відповідачем у свою чергу було направлено позивачу типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який за змістом та формою відповідає положенням Постанови КМУ № 529 від 20 травня 2009 року (т.2 а.с.35-36)». Насправді Відповідач-1 весь час ухилявся від укладання спочатку типового договору №560 і не надавав двох обов’язкових додатків без яких такий договір буде нікчемним і це була позовна вимога по п.1.1 уточненої позовної заяви від 16.03.09 р., а під час слухання справи зробив позивачеві пропозицію стосовно договору №560, а не №529, як зазначено в оскаржуваному рішенні, і знову не надав два обов’язкові додатки. На що позивач надіслав Відповідачу-1 протокол розбіжностей з докладним обґрунтуванням, який так і не був підписаним.
Як зазначається в п.2 постанови Кабінету Міністрів України №529 від 20 травня 2009 р. «Визнати такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560». Отже, Типовим договором стає договір, затверджений постановою КМУ №529. На свою оферту Б-60/6 від 11.06.09 р. позивач відповіді не отримав.
Стосовно вимог по 1.2.1
Позивач також не згоден з висновком суду, що Відповідач-2 направив свою пропозицію, а «позивач у свою чергу на час розгляду справи відмовився підписувати та запропонував свої зміни та доповнення до них, які відповідно до вищенаведеної Постанови Кабінету Міністрів України не передбачені». На цю пропозицію позивач склав протокол розбіжностей (т2 а.с. ) з докладним обґрунтуванням, який Відповідач-2 підписати відмовився. Зі своєю офертою №535/1 від 08.05.09 р. (т2 а.с. ) про укладання ТИПОВОГО ДОГОВОРУ позивач звернувся до Відповідача-2, але пропозиція була відхилена. Стосовно змін і доповнення до договору слід зазначити наступне: по-перше, в типовому договорі є пункт ІНШІ УМОВИ, які позивач і намагався зазначити при уточнені істотних умов договору, оскільки якість послуг не відповідає нормативним показникам. Це докладно викладено, як в оферті, так і в заяві про уточнення позовних вимог від 17.06.09 р. (т2 а.с. ) і додаткових поясненнях від 01.07.09 р. (т2 а.с. ), на які позивач звертає увагу колегії Апеляційного суду, по-друге, відчуваючи упереджене ставлення судді і передбачаючи відмову по п.1.2 первісної позовної заяви з іншими умовами, цей пункт був розділений на дві окремі вимоги.
Таким чином, пункти 1.1.1 та 1.2.1 є вимогою ст. 19, ч.1 п.3 ст. 20, та ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому ВІДМОВА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ЗАДОВОЛЬНИТИ ЦІ ПОЗОВНІ ВИМОГИ Є НЕЗАКОННОЮ.
Стосовно вимог по п. 1.1.2
Позивач категорично не згоден з висновком суду, що ніби то він «відмовився підписувати та запропонував свої зміни та доповнення до них, які відповідно до вищенаведеної Постанови Кабінету Міністрів України не передбачені», оскільки саме позивач звернувся до Відповідача-1 з офертою № Б-60/6 від 11.06.09 р., яка залишилася без відповіді. Саме Відповідач-1 відмовився підписати договір і не надіслав позивачеві протоколу розбіжностей.
Як зазначалося вище споживач і балансоутримувач ЗОБОВЯЗАНІ укласти типові договори, а оскільки Відповідач-1 не сформував прозоро тариф на утримання будинку і не провів громадські слухання, а також не поспішає з їх проведенням, договір має бути підписаним з нульовим тарифом допоки не буде законно сформований тариф. Його зміна та розмір щомісячної плати по п.3 договору оформляється додатковою угодою до цього договору і лише на підставі обов'язкового додатку по п.2 договору, що і викладено в заяві про уточнення позовних вимог від 17.06.09 р. і додаткових поясненнях від 01.07.09 р., на які позивач ще раз звертає увагу колегії Апеляційного суду. Перешкодою для укладання типового договору з іншими умовами не може бути той факт, що «не було проведено громадські слухання», як зазначається в оскаржуваному рішенні.
Отже, суд першої інстанції зробив НЕПРАВИЛЬНІ ВИСНОВКИ І НЕЗАКОННО ВІДМОВИВ у задоволенні цієї позовної вимоги.
Стосовно вимог по п. 1.2.2
Позивач категорично не згоден з висновком суду, що «При відмові в задоволенні вимог позивача в цій частині суд також врахував ту обставину, що саме позивач відмовився підписати запропоновані Договори», про що по-перше, викладено вище, по-друге, виник переддоговірний спір, який і мав вирішити суд першої інстанції але цього не зробив. Стосовно інших і істотних умов договору докладно викладено в заяві про уточнення позовних вимог від 17.06.09 р. і додаткових поясненнях від 01.07.09 р., на які позивач просить звернути увагу колегію Апеляційного суду.
Таким чином, суд першої інстанції зробив НЕПРАВИЛЬНІ ВИСНОВКИ І НЕЗАКОННО ВІДМОВИВ У ЗАДОВОЛЕННІ ЦІЄЇ ПОЗОВНОЇ ВИМОГИ.
Стосовно вимог по п. 1.3.1
Позивач погоджується з відмовою суду першої інстанції стосовно цього пункту. Тому позовна вимога по п. 1.3.1 знаходиться поза межами апеляційного оскарження рішення суду.
Стосовно вимог по п. 1.3.2
Не згоден позивач з висновком суду і стосовно «Позивачем не було надано суду доказів в підтвердження вимоги про необхідність врегулювання внутрішньо будинкової системи опалення та щодо незадовільного її функціонування». По-перше, в матеріалах справи є рішення Солом’янського районного суду №2-2609 (2-50/08) від 07.05.2007, яким передбачено «УСУНУТИ НЕДОЛІКИ З ПОСЛУГИ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ в квартирі № 39 по вул. Єреванській,23 в м. Києві і ЗАБЕЗПЕЧИТИ В ПОДАЛЬШОМУ ВИКОНАННЯ ДІЮЧИХ НОРМАТИВІВ» і яке досі не виконане про, про що свідчить акт та постанова (т2, а.с. ) ВДВС від 03.04.09р. про накладання штрафу на боржника – Відповідача-1, по-друге, свідок з боку Співвідповідача-2 підтвердив під присягою але це не відображено в рішенні, що додатково встановлені радіатори в переобладнаних підвальних приміщеннях збільшують теплове навантаження. Саме врахувати це збільшення і вимагає позивач у цій позовній вимозі.
Також хибні висновки суду стосовно «акт № 318 про готовність об'єкта до опалювального сезону … які засвідчують, що будинок № 23 по вулиці Єреванській в м. Києві повністю готовий до опалювального сезону та підтверджують належне функціонування внутрішньо будинкової системи опалення». Насправді а акті зазначається «не виконана промивка та випробування системи теплопостачання» і в обох актах на першій сторінці не зазначені дати та рік їх складання. Звертаю увагу колегії Апеляційного суду на заперечення позивача від 08.04.09 р., де все це докладно викладене.
Отже, висновок суду першої інстанції «Жодних підстав, які б давали суду вважати, що опалення в будинку позивача знаходиться в незадовільному стані за спірний період немає» Є ХИБНИМ, А ВІДМОВА У ЗАДОВОЛЕННІ ЦІЄЇ ВИМОГИ Є НЕЗАКОННОЮ.
Стосовно вимог по п. 1.4.1
Звертаю увагу колегії Апеляційного суду, що договір №1847, на який посилається в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції укладений лише з 02.01.2009 року, а спір ведеться з 1 квітня 2008 року. Не відповідає дійсності і те, що КП ГІОЦ тільки друкує, а «відповідач самостійно надає ці рахунки позивачеві на оплату», бо насправді ці рахунки, разом із рекламою, у фірмовому конверті з логотипом КП ГІОЦ надсилалися по пошті і тільки останні місяці у відкритому вигляді, з кодом доступу до конфіденційної інформації про позивача, через Інтернет, кладуться до поштової скриньки. Також в рішенні зазначається «надані ЖЕО-801», якого насправді немає серед учасників процесу і на це позивач звертав увагу суду першої інстанції, але і це застереження було проігнороване.
Не згодний позивач і з висновком суду першої інстанції стосовно «… які діють на виконання договірних правовідносин, а саме Договору № 308 від 11.11.2003 року та жодним чином не стосуються поновлення прав споживача Бабкова О.В», оскільки по-перше, цей договір тут взагалі ні до чого, бо Відповідач-1 існує тільки з 1 квітня 2008 року, по-друге, не позивач намагається втрутитися у договірні відносини, а навпаки КП ГІОЦ ПОРУШУЄ ПРАВА ПОЗИВАЧА НА СВОБОДУ ДОГОВОРУ.
В оскаржуваному рішенні йдеться мова про лист з НБУ але замовчується те що в ньому зазначається «оцінка правової діяльності КП ГІОЦ … не відноситься до компетенції Національного банку» та «надання висновків про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг належить до компетенції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України … вважаємо за доцільне отримати висновки Держфінпослуг щодо порушеного Вами питання». Такого висновку суду надано не було. Отже, висновок суду першої інстанції є хибним.
Про незаконну діяльність Співвідповідача-1 докладно викладено в усіх письмових поясненнях та запереченнях позивача, на які позивач просить звернути увагу колегію Апеляційного суду. Особливо слід зазначити, що про «недійсність рахунків» і «Визнати рахунки на користь КП ГІОЦ недійсними і такими, що не підлягають оплаті» говориться в рішеннях Солом’янського районного суду від 21 лютого 2006 р. у справі № 2-91-1/06 та 29 червня 2006 року у справі № 2-45-1/06, які суд першої інстанції проігнорував, а в клопотанні про виклик свідка з цього приводу безпідставно відмовив.
На підставі ч.3. ст. 61 ЦПК України «Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини», висновок суду першої інстанції Є ХИБНИМ, А ВІДМОВА У ЗАДОВОЛЕННІ ЦІЄЇ ВИМОГИ Є НЕЗАКОННОЮ.
Стосовно вимог по п. 1.4.2
Категорично не погоджується позивач З ХИБНИМ ВИСНОВКОМ суду першої інстанції «Враховуючи правовідносини, що склалися між сторонами суд вважає, що оскільки позивачем фактично споживалися надані житлово-комунальні послуги, доказів, які б свідчили інше позивачем не надано, підстав вважати нарахований борг у розмірі 1493, 80 грн., як незаконний не має», оскільки «ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу» ПОЗИВАЧ НЕ ЗАМОВЛЯВ ПОСЛУГИ, на які обидва Відповідачі самостійно, без договорів робили нарахування по НЕЗАКОННИМ тарифам. Саме про незаконність тарифів і підстави визнання боргу недійсним докладно викладено в уточненій позовній заяві від 16.03.09 р. Тому позивач просить колегію Апеляційного суду звернути особливу увагу на це.
Хибним також є висновок «Суд враховує, що дійсно на даний час з позивачем не укладено відповідних договір у сфері житлово-комунальних послуг, а тому при вирішення даного питання суд враховує вимоги щодо виконання зобов»язань визначених законом, яким передбачено обов»язок сплачувати надані послуги», оскільки немає такого Закону, на який посилається суд першої інстанції, а є Закон «Про житлово-комунальні послуги», який зобов’язує обидві сторони укласти ПИСЬМОВІ договори.
Заперечує позивач і висновок суду першої інстанції стосовно «відповідні послугу надаються позивачу до цього часу та не заперечувалося позивачем». Як раз ПОЗИВАЧ І ЗАПЕРЕЧУВАВ ПРОТИ ПОСЛУГ НЕВІДПОВІДНОЇ ЯКОСТІ – ОПАЛЕННЯ І УТРИМАННЯ БУДИНКУ.
Таким чином, висновок суду першої інстанції Є ХИБНИМ, А ВІДМОВА У ЗАДОВОЛЕННІ ЦІЄЇ ВИМОГИ Є НЕЗАКОННОЮ.
Стосовно вимог по п. 1.5 та п. 1.6
Також позивач вважає, що висновок суду «З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, зазначених вище, суд не знаходить підстав для задоволення вимог і в частині відшкодування моральної шкоди» Є ХИБНИМ. Насправді позивач стосовно моральної шкоди докладно все виклав в первісній позовній заяві, надав суду докази та письмові пояснення. Звертав увагу суду, що бездіяльність обох відповідачів по усуненню недоліків в наданні комунальних послуг, протиправна діяльність, яка полягає в порушенні низки Законів України та Цивільного кодексу України, здирництві та залякуванні позивача, призвели до ЗНАЧНИХ МОРАЛЬНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ І СТРАЖДАНЬ позивача та ДОВЕДЕННЯ його ДО ВІДЧАЮ. Вимоги моральної компенсації по п.1.5 та 1.6 для відновлення попереднього морального стану цілком законні, обґрунтовані та підтверджені численними доказами – додатки 25 – 28, 57, отже мають бути задоволені судом.
Також звертаю увагу колегії Апеляційного суду на те, що позивач докладно обґрунтував і підсумував факт заподіяння моральної шкоди і її наслідків в своїй промові під час дебатів, які долучені до матеріалів справи. Тому позивач не згоден з висновком суду першої інстанції і вважає, що відмовивши у задоволенні цих позовних вимог суд вчинив також незаконно.
Стосовно вимог по п. 1.7.1
Позивач не згоден з висновком суду «інформація, що надається відповідачем не є інформацією про особу позивача», яка передається КП ГІОЦ. Це було б так, якби в квитанціях і базі даних не фігурувало прізвище позивача, кількість проживаючих в квартирі, її розмір, адреса і т.і. Суд першої інстанції також проігнорував всі письмові доводи позивача стосовно того, що згідно з Законом «Про інформацію» всі організації, які збирають інформацію про громадян, повинні до початку роботи з нею здійснити у встановленому КМУ порядку державну реєстрацію відповідних баз даних. Проте база даних КП ГІОЦ про громадян – платників за житлово-комунальні послуги створена без отримання згоди від громадян і не зареєстрована державою. Крім того база не захищена від несанкціонованого доступу з боку необмеженої кількості сторонніх осіб. Відкритий доступ до інформації про будь-яку фізичну особу в цій базі здійснюється через Інтернет. Про це докладно викладено в уточненій позовній заяві від 16.03.09 р. але також проігнороване судом.
Оскільки Відповідач-1 без згоди позивача передав інформацію про нього сторонній особі – КП ГІОЦ, з яким у позивача немає договірних відносин і він категорично проти участі такого посередника у відносинах між позивачем і обома відповідачами, суд на підставі ст. 32 «Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації» Конституції України мав зобов’язати Відповідача-1 направити до КП ГІОЦ КМДА вимогу ВИЛУЧИТИ З УСІХ БАЗ ДАНИХ будь-яку інформацію, яка стосується позивача.
На підставі викладеного слід дійти до висновку про надуманість та необґрунтованість відмови суду задовольнити вимогу по п.1.7.1.
Стосовно вимог по п. 1.7.2
Стосовно цього пункту суд першої інстанції взагалі нічого не зазначив, а тому незрозуміло чому з метою унеможливити в подальшому з боку Відповідача-1 передавання будь-кому, будь-якої інформації, яка стосується позивача без його згоди суд відмовив і не заборонив Відповідачу-1 ПЕРЕДАВАТИ БУДЬ-КОМУ, БУДЬ-ЯКУ ІНФОРМАЦІЮ, яка стосується позивача без його згоди. Ця відмова є також незаконною.

ВИСНОВКИ:
На підставі викладеного вище слід вважати доведеним цілковиту безпідставність оскаржуваного рішення, яке суперечить вимогам ст. 213 ЦПК України, оскільки воно не відповідає вимогам судочинства, а справа вирішена всупереч нормам законодавства.
Рішення також слід вважати необґрунтованим, оскільки ухвалене на неповно з'ясованих обставинах та не підтверджене доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд повністю проігнорував вимоги ст. 214 ЦПК України щодо обов'язку суду вирішити зазначені в цій статті питання.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України позивач ПРОСИТЬ СКАСУВАТИ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ПОСТАНОВИТИ НОВЕ РІШЕННЯ, ЯКИМ ЗАДОВОЛЬНИТИ ПОЗОВНІ ВИМОГИ Бабкова О.В. по п.1.1.1 – 1.2.2 та 1.3.2 – 1.7.2 до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства «Залізничне» Солом'янської районної у м. Києві ради та Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ окрім п.1.3.1.

Додатки:
1. Копія квитанції про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду апеляційної скарги.
2. Копії апеляційної скарги для всіх учасників в кількості 4 примірників.
Примітка: сплата державного мита не вимагається при розгляді справ про порушення прав споживачів. Підстава: ч.3 ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" «Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав».

Апелянт О.В.Бабков


Создан 05 окт 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Продвижение Вашего Бизнеса в Интернете. Компания Maklen
Офіційний сайт Солом'янської районної у м.Києві адміністрації