Перезимували… або повість про те, як обігрівалися київські будинки у минулому опалювальному сезоні.

 

Перезимували… або повість про те, як обігрівалися київські будинки у минулому опалювальному сезоні.

Йдеться про опалювальний сезон 2004/2005 років. Але тема залишалася актуальною і в подальші періоди. Стало лише гірше.



Перезимували… або повість про те, як обігрівалися київські будинки у минулому опалювальному сезоні.

3 вересня 2005 р.,
Віктор Гершкович,
керівник Центру енергозбереження

Щоб керувати погодою в будинку, потрібен добротний важіль

1. Погода цікава кожному, хоч ніхто невзмозі керувати нею

Ще важливіша погода в оселі, якщо це поняття висловлює не ефемерну субстанцію, оспівану пісенним шлягером багаторічної давності, а реальну температуру житла, у якому проводимо більшу частину нашого життя. Але якщо інтерес до погоди, як до некерованого природного явища, обумовлений бажанням пристосуватися до неї, то інтерес до температури повітря у приміщенні виходить із необхідності управляти нею. На жаль, важелі цього управління, якому слід перебувати у руках споживача, у переважній більшості випадків досі належать не нам, а теплопостачальній організації. А ми можемо лише простежити за тим, як вона справляється з управлінням погодою у наших будинках.

Скористаємося цією нагодою. Реальним і поки що єдиним важелем впливу на температуру опалюваних приміщень при централізованому теплопостачанні залишається температурний графік теплової мережі. Сьогодні важіль цей громіздкий і недосконалий. Ця обставина стала приводом для перегляду основної концепції температурного графіка 150-70 °С [1]. Адресуючи читача до вказаної публікації, відзначимо, що в ній була доведена можливість забезпечення цілком задовільної температури у приміщеннях при максимальній температурі води в подавальному трубопроводі лише на рівні 115 °С, за умови збереження розрахункових витрат теплоносія, визначених при параметрах теплоносія 150-70 °С. Був запропонований новий температурний графік, який можна назвати раціональним на відміну екстремального графіка 150-70 °С, який реалізувати практично неможливо.

Для зручності подальшого викладу дамо раціональному температурному графіку абревіатуру РТГ. Реалізація нової концепції дозволила б помітно поліпшити теплопостачання міст без особливих додаткових зусиль з боку теплопостачальних організацій і постачальників палива. Викликавши спочатку неабиякий інтерес керівників Київенерго, нова концепція невдовзі, як це часто буває, обросла баластом непотрібних паперів і опустилася на самісіньке дно довгого ящика очікувань, де й перебуває до цього часу, без відчутних надій з'явитися на поверхні.

Дуже млява, хоч і цілком позитивна реакція Київенерго, не спростовує факт правомірності і логічної цілісності РТГ, проте для закріплення основних концептуальних засад, що стосуються нового температурного графіка для старої теплової мережі, бракувало експериментальних даних. З метою усунення цього недоліку Центром енергозбереження протягом опалювального сезону 2004-05 років виконувалися дослідження фактичних температурних параметрів теплової мережі Київенерго і окремих опалювальних систем

2. Як вимірювалася температура

Температурний графік теплової мережі — це інструмент погодного регулювання, і тому без виміру температури зовнішнього повітря на початку дослідження не обійтись. Для уникнення помилок, необхідні дані були отримані офіційно від Гідрометеоцентру України. Ці дані містять інформацію про температуру зовнішнього повітря у Києві, яка вимірювалася з тригодинними інтервалами у період з 15 жовтня 2004 року по 15 квітня 2005 року.

Температура теплоносія в подавальному трубопроводі теплової мережі вимірювалася з інтервалом одну годину термометром опору, встановленим у тепловому пункті будинку, приєднаному до київської ТЕЦ-5. Вибіркові виміри температур, виконані у різних районах міста та у різні години, показали, що температура теплоносія відрізнялася від температури, вимірюваної в тепловому пункті, лише на 2…5 °С.

Крім згаданих температур, значення яких вважатимуться умовно однаковими для міста, вимірювалися також температури повітря всередині опалюваних помешкань трьох будинків, розташованих у різних районах міста. Ці температури фіксувалися з допомогою канадської вимірювальної апаратури SmartReader, яка дозволяє з допомогою портативного електронного датчика фіксувати протягом потрібного часу температуру, вимірювану з великою точністю, і періодично зчитувати їх з допомогою спеціальної комп'ютерної програми Trend. Один з датчиків був встановлений у контрольному приміщенні з системою опалення СРТ, обладнаною регулятором температури КИАРМ. Крім того, датчики були встановлені в квартирах житлових будинків, розміщених у житловому районі Троєщина, підключеному до ТЕЦ-5, і на Борщагівці, де джерелом тепла служить районна котельня. Житлові будинки обігріваються однотрубними системами опалення з нерегульованими елеваторами в теплових пунктах. У квартирах, де були встановлені датчики, електричні опалювальні прилади не використовувалися, а передбачені проектом радіатори не нарощувалася.

3. Як обігрівала тепломережа

Не так вже й багато температур довелося нам заміряти, але цієї кількості виявилося досить, щоб скласти загальне уявлення про якість теплопостачання наших будинків у кожному місяці опалювального періоду.

На рис. 1-6 показано, як це робилося. На всіх діаграмах задані три криві. Криві tH і t1 показують, як змінювалася температура зовнішнього повітря і теплоносія в подавальному трубопроводі теплової мережі, а крива t1.ТР — це розрахункова, необхідна системі опалення температура в подавальному трубопроводі теплової мережі, що відповідає температурі tH. Площа діаграм, що знаходиться між кривими t1 і t1.ТР, відображає недостатнє опалення (зафарбована блакитним кольором) чи перегрів (жовтим) будинків.

Опалювальний сезон почався 15 жовтня (рис. 1), хоч холоднеча настала набагато раніше. Вранці 15-го, коли включили опалення, були ще холодно. Але вже безпосередньо біля полудня повітря прогрілося до плюс п'яти, під кінець місяця стояла відносно тепла погода. А 24-го і 25-го жовтня опалення можна було б зовсім відключати, адже на вулиці близько 18 °С. Проте теплові мережі при центральному якісному регулюванні не повинні знижувати температуру теплоносія t1 в подавальному трубопроводі, щоб забезпечити роботу водопідігрівачів гарячого водопостачання. Якби їх не було, то розрахункова температура теплоносія могла б підтримуватися лише на рівні t1.ТР, і жовта область, що знаходиться між t1 і t1.ТР, відображає резерв енергозбереження, який може бути реалізований при локальному регулюванні систем опалення.

Якщо виходити з потреби систем гарячого водопостачання, то температура t1 була нижчою від необхідної з температурного графіку, за яким вона не повинна опускатися нижче 70 °С. РТГ дає можливість опустити рівень «зрізання» до 65 °С, що показано пунктирною лінією. Фактично температура t1 коливалася в цей період від 60 до 69 °С із зростанням вночі.

Мабуть автоматика підтримки температури на ТЕЦ не реагувала належним чином на нічне зменшене навантаження гарячого водопостачання, і це обумовило додаткові втрати енергії.

Середня температура зовнішнього повітря за 17 днів (з 15 по 31 жовтня) дорівнювала 9,98 °С, а кількість градусо-діб опалювального періоду становила 136. Великі площі графіка, зафарбовані жовтим кольором, свідчать про значний резерв енергозбереження, який може бути реалізований засобами локального погодного регулювання.

Оцінимо величину цього резерву.

При фактичній температурі t1 в подавальному трубопроводі теплової мережі відповідну їй (за графіком) температуру у протилежному трубопроводі t2 визначають [2] за такою формулою:
t2 = 0,35*t1 + 18,

а при необхідна за погодних умов температура t1.ТР, відповідна температурі t2.ТР, повинна дорівнювати:
t2.ТР = 0,35*t1.ТР + 18.

Економію теплової енергії, Гдж/год, за рахунок погодного регулювання, можна обчислити за такою формулою:

Q = 10-3G*c*[(t1 - t1.ТР) - (t2 - t2.ТР)],

де G — витрата мережевої води, т/год.; с — теплоємність води, що дорівнює 4,186 кДж/кг.год.

Різниця температур в квадратних дужках (позначимо її символом ПР, що означає «дельта погодного регулювання»), обчислювалася погодинно.

Зазначимо, що негативне значення цієї величини виникає при t1 < t1.ТР, і тоді величина ПР характеризуватиме ступінь недостатнього опалення.

Сумарна величина позитивних значень ПР.ОКТ за 17 днів жовтня становила 5607 градусів.

Загальний витрата мережевої води, яка використовується на опалення всіх споживачів системи централізованого теплопостачання у Києві, оцінюється величиною 65000 т/ч. Отже, засобами погодного регулювання можна було б заощадити у жовтні приблизно 10-3*65000*4,186*5607 = 1,526.106 Гдж теплової енергії, чи 364 тис. Гкал. Перша половина листопада також було теплою, і тільки після 20-го стовпчик термометра стабільно опустився нижче нульової позначки (рис. 2).

Температура теплоносія на початку місяця була нижчою, ніж у жовтні, у денний час вона стабільно перебувала на неприпустимо низькому рівні, не дотягуючи кілька градусів до прийнятного для систем гарячого водопостачання значення 65 °С, відміченого на графіку пунктирною лінією. У той же час системи опалення у цей період продовжували перегрівати будинки.

На погіршення погоди, що сталося 15 листопада, теплові мережі відреагували із запізненням у три дні, і лише 18-го температура теплоносія піднялася до 70 °С. Саме на той час надворі потепліло на п'ять градусів, але такі дрібниці лишилися поза увагою, і протягом 18-19 листопада будинку у Києві знову перегрівалися, щоправда, не дуже помітно. На похолодання, що сталося 20-го листопада, теплові мережі також не відреагували, і відразу ж всі будинки у місті почали отримувати недостатню кількість тепла, що зазначено на графіку темно-сірим кольором. Щоправда, на різке похолодання, те що 25-го, тепломережі відреагували своєчасно й оперативно, піднявши протягом доби температуру майже до 80 градусів, і цього було досить.

Погода вимагала 90-градусної води, але будинки обігрівалися погано. І лише протягом останніх п'яти днів місяця температура теплоносія приблизно відповідала погоді. Середня температура зовнішнього повітря у листопаді дорівнювала 2,93 °С, а кількість градусо-діб становила 452. Сумарна величина позитивних значень ПР.НОЯ у листопаді становила 2886 градуси, а негативних — 1596. Це означає, що у теплі дні листопада у Києві марно витрачено приблизно 188 тис. Гкал теплової енергії, тоді як у холоднечу теплові мережі недодали киянам 104 тис. Гкал.

Грудень видався навдивовижу теплим (рис. 3).

Другого грудня морози припинилися, і температура теплоносія негайно опустилася до 70 °С, хоч могла б спуститися і до 65, тому, що опалювальний графік передбачав ще нижчу температуру. На незначне чотириденне похолодання (14-17 грудня) тепломережа реагувала неохоче, і лише наприкінці цього періоду температура в подавальному трубопроводі піднялася до 80 °С. На подальше різке потепління 18-го грудня тепломережа зреагувала, але нерішуче, у результаті чого будинки явно перегрівалися. На поступове зниження температури зовнішнього повітря на період від 19 по 22 грудня від плюс 6 до мінус 7 градусів тепломережа відповіла підвищенням температури теплоносія від 70 до 78 °С. Зазначимо, що це було цілком своєчасне, але не адекватне за величиною реагування, тому що у цей час, відповідно до РТГ, потрібно було подавати теплоносій з температурою близько 90 °С. Протягом останніх шести днів місяця характер температур зовнішнього повітря та теплової мережі повністю повторював ситуацію першої декади, коли подавалася зайва кількість тепла при відносно високих температурах зовнішнього повітря.

Середня температура зовнішнього повітря у грудні становила +0,12 °С, а кількість градусо-діб — 554. Сумарна величина позитивних значень ПР.ДЕК у грудні становила 2003 градуси, а негативних — 1160. Отже, у грудні було витрачено 100 тис. Гкал зайвого тепла, а у холодні дні цього місяця бракувало 58 тис. Гкал. Настав січень, зазвичай самий холодний місяць року. Але цього року було все негаразд, звісно ж.

Того року осіння погода "стояла долго на дворе, зимы ждала, ждала природа. Снег выпал только в январе…" (рос.)

Пушкін, який жваво цікавився погодою свого часу, майже в точності описав особливості опалювального сезону 2004-05 року. Читаючи ці рядки, мимоволі замислюєшся над тим, що розмови про антропогенний вплив на клімат навряд чи має під собою реальне підґрунтя. Природа нашої планети непередбачувана, і живе вона за складними законами, досі повною мірою не відкритими. Були теплі зими й раніше, будуть вони і надалі. Але й про тридцятиградусні морози в наших широтах забувати не варто. Вони також будуть. І це ще одна з проблем для теплопостачальних організацій, керівники яких часом схильні розслабитися після серії кількох м'яких і нетривалих зим.

Та повернемося до нашого січня (рис. 4).

Зима почався тільки 27-го вечором, коли стовпчик термометра вперше у цьому сезоні опустився нижче позначки мінус 10 °С. А були й температурні коливання навколо нуля, ігноруючи народні прикмети, пов'язані з хрещенськими морозами.

Протягом дванадцяти днів січня (з 1-го по 5-те, з 14-го і 15-те, і з 19-го по 23- е), температура теплоносія практично точно відповідала погоді, незначно відхиляючись від 70 °С. Певне, підтримувати на джерелі теплопостачання це значення простіше, ніж відхилятися від цього. Адже на потепління, яке розпочалося 7-го січня, теплова мережа зважилася відреагувати лише 11-го, саме коли почалося похолодання. Нічне зниження температури до мінус 5 градусів 17-19 січня теж пройшло поза увагою тепломережі. І тільки до вечора 27-го, після різкого похолодання температура теплоносія дуже швидко піднялася до 80 °С, та ще через добу — до 88 °С, хоча РТГ вимагав тим часом стоградусного теплоносія.

У, як і в попередні місяці, траплялися дні як з надмірним, так і з недостатнім опаленням. Сумарна величина позитивних значень ПР.ЯНВ у грудні становила 1739 градуси, а негативних — 1842. Отже, у грудні було випущено 117 тис. Гкал зайвого тепла, а холодні дні цього місяця бракувало 120 тис. Гкал.

Середня температура зовнішнього повітря у січні становила -0,57 °С, а кількість градусо-діб — 576.

Найбільш холодним місяцем виявився лютий (рис. 5).

Не тому лише він виявився найхолоднішим, що морози стояли найміцніші, а й тому, що вода в подавальному трубопроводі теплової мережі падала до значень, які інакше як аварійно-небезпечними і назвати неможливо. Добре, що внаслідок вдалого збігу обставин аварійна ситуація не збіглася в часі із найпотужнішими морозами.

Спочатку все йшло звісно ж як завжди. На похолодання, що розпочалася 3-го лютого, тепломережа почала реагувати через дві доби. На ранок 6-го лютого стовпчик термометра упав рівня -17,6 °С, а температура теплоносія тим часом, досягнувши 91,1 °С, продовжувала підвищуватися і зупинилася 7-го лютого на найвищому у тому опалювальному сезоні значенні 97,8 °С. На вулиці у цей час -16,3 °С, обидві ці температури точно відповідали одна одній згідно з РТГ.

Збіг фактичної і необхідної температур теплоносія тривав протягом доби до 11 лютого, коли тепломережа не зреагувала на різке, хоч і короткочасне зниження температури зовнішнього повітря до гранично низького з цією зими значення -18,3 °С, та із запізненням на 30-40 годин відреагувала на потепління.

Несподіване зниження температури теплоносія почалося ввечері 15-го лютого, і до півночі 17-го впала до критичної позначки 42 °С за нормальної температури зовнішнього повітря +0,6 °С. Потім у протягом двох діб температура в подавальному трубопроводі повільно піднімалася до 70 °С, але жодного разу не перевищила це значення, як і раніше, а наприкінці лютого погода знову зажадала стоградусного теплоносія.

Вперше за останні кілька років ледь теплі батареї у домівках стали однієї з найбільш гарячих тем у засобах масової інформації, аналогічно, як це було на початку 1990-х, коли всі кияни вперше відчули у собі крижаний подих енергетичної кризи. Виявилося, що Київенерго неспроможне оплатити газ, і газопостачальна організація застосувала санкції у тому обсязі, у якому вона вирішила за потрібне. Через газову війну довелося зупинити турбіни київських ТЕЦ, оскільки в пальники опалювальних котлів газ подавався в недостатньому обсягу. Нездатність Київенерго оплатити рахунки за газ досить дивовижна. З одного боку, платоспроможність населення і закупівельних організацій міста оцінюється, загалом, дуже високо. З іншого боку, енергетична компанія, яке виробляє у поєднаному циклі як тепло, так і електричну енергію, яку далеко не всі не оплачують, мусила мати достатньо резервних можливостей для маневрування, щоб уникнути катастрофічних санкцій. Неважко уявити, що було б з тепловими мережами, якби санкції почалися тижнем раніше, і температура в подавальному трубопроводі впала б до 42 градусів при двадцятиградусному морозі.

Підіб'ємо підсумок лютневого теплопостачання. Середня температура зовнішнього повітря становила -5,04 °С, що збігається з середньостатистичним рівнем (-5,2 °С). Кількість градусо-діб — 645. Сумарна величина позитивних значень ПР.ФЕВ у лютому дорівнювала 409 градуси, а негативних — 3794. Отже, у лютому було витрачено 27 тис. Гкал зайвого тепла, а протягом холодних днів цього місяця місто отримало на 247 тис. Гкал менше, ніж було потрібно.

Лютневі санкції продовжували діяти й у березні, протягом якого температурний графік не дотримувалися зовсім (рис. 6).

Коливання температури теплоносія, які спостерігалися цього місяця в інтервалі від 60 до 70 °С , взагалі не піддаються жодній логіці. У першій декаді при відносному потеплінні теплоносій став гарячішим, ніж під час холоднечі на початку місяці. Похолодання 10-11 березня, навпаки, супроводжувалося деяким зниженням температури теплоносія. Якщо таке зниження вважати проявом триваючих санкцій газопостачальної організації, то не можна ніяк пояснити факт перевищення необхідних температур під час потеплінь, які мали місце 15-18-го і 24-28-го березня.

Середня температура зовнішнього повітря у березні була -1,52 °С, що на 1,12 градусів нижче середньостатистичного рівня, а кількість градусо-діб дорівнювала 605. Сумарна величина позитивних значень ПР.МАР у березні становила 1218 градуси, а негативних — 3885. Отже, в теплі дні березня, попри санкції газопостачальної організації, було витрачено на 79 тис. Гкал тепла більше, ніж потрібно. У той самий час, протягом холодних днів березня, теплові мережі недодали місту 253 тис. Гкал.

Опалювальний сезон завершився Києві 12 квітня (рис. 7).

Хоч протягом перших дванадцяти днів квітня можна було б тримати температуру теплоносія лише на рівні 65 °С, вона раз у раз підскакувала до 70 °С і була вищою, ніж у жовтні за такої ж погоди. Певне, в кінці сезону санкції до Київенерго застосовувати перестали. До наступної зими. Щоб було зрозуміліше, хто насправді управляє погодою у будинках.

Середня температура повітря на протягом перших дванадцяти днів квітня становила 9,92 °С, а кількість градусо-діб не перевищила 97. Сумарна величина позитивних значень ПР.АПР у квітні становила 4563 градуси, а негативних — 61. Отже, за 12 днів було витрачено 297 тис. Гкал зайвої теплової енергії.

Після 12-го квітня знову настали холоди, і агресивним нічним морозам зрадливо підігравали цілком холодні батареї майже у всіх київських будинках. Але до теплопостачальної організації це не мало жодного стосунку.

Багатомільйонне місто з усіма його інвалідами і спортсменами, немічними і бадьорими, старими і немовлятами за наказом адміністрації відразу перейшло на літній режим, аналогічно, як молоді й здорові солдати раптово вранці переходять на літню форму одягу за наказом начальника гарнізону.


4. Про природний газ, спалений без жодної користі

Закінчилася, нарешті, зима, відкривається рахунок світлим дням швидкоплинного літа, але думаючи про майбутню зиму не слід забувати про зиму минулу. Зведений підсумок наших спостережень містить табл. 1.

Зима була на два градуси теплішою від середньостатистичного рівня, зафіксованого в СНиПе 2.01.01-82 «Будівельна кліматологія і геофізика», а загальна кількість градусо-діб опалювального періоду дорівнювала 3066, що менше нормативного значення 3572. Тільки холодний лютий наблизився до середньостатистичному рівня, а березні було навіть холодніше звичайного. Саме у ці 2 місяці температурний графік теплової мережі не витримувався, і тому відчуття холодної зими залишилося у пам'яті багатьох.

Відповідно до погодних умов загальний обсяг виробленої теплової енергії у Києві опалювання у сезоні 2004-05 років оцінюється величиною близько 9500 тис. Гкал. Згідно аналізу (табл. 1), 843 тис. Гкал не відповідає нормальному опаленню в холоднечу. У той же час 1172 тис. Гкал (12,3 %) було витрачено без будь-якої користі у досить теплі дні опалювального періоду, а для вироблення цієї зайвої енергії довелося спалити близько 200 млн. м3 газу. Чи можна було не спалювати його?

Аналіз свідчить, що майже 70 млн. м3 газу можна було б заощадити, не докладаючи жодних коштів, шляхом точного підтримки РТГ, що відповідає новій концепції центрального якісного регулювання. Розглядаючи діаграми (рис. 1-6), ми неодноразово відзначали, що тепломережа часто не реагувала зміну погоди, чи реагувала щоразу з різними запізненнями, що свідчить про нечітку роботу автоматичних систем джерелі теплопостачання, чи про їхню повну відсутність.

Можливо, зекономивши 70 млн. м3 газу у теплу погоду, тепломережі могли б уникнути санкцій, і витратити його в холоднечу, забезпечивши нормальне опалення протягом більшої частини сезону.

Решту 130 млн. м3 газу заощадити засобами центрального регулювання неможливо, оскільки зріз температурного графіка на рівні 65 °С відмінити не можна. Зекономити на цю кількість газу можна тільки регулюванням в теплових пунктах.

5. Регулювання в тепловому пункті. Приклад, який варто наслідувати.

Досвід реконструкції теплового пункту вже відображений у наших публікаціях [2, 3], і сьогодні ми звертаємося щодо нього знову з метою — познайомити читача з реальними результатами енергозбереження, досягнутими в теплопункті протягом того опалювального сезону, підсумкам якого присвячена ця стаття.

Результати роботи системи автоматичного регулювання представлені у табл. 2.

Теплова енергія, витрачена у системі опалення за відсутності регулювання, розраховувалася щогодини на основі розрахункових годинних витратах теплоносія при температурі, яка на відповідну годину фактично подавалася з теплової мережі. Якби теплоносій подавався з температурою, яка б завжди відповідала температурному графіку, то економія була б ще більш істотною.

Досягнута в теплопункті КиївЗНДІЕП минулої зими економія стала можливою завдяки ефективній роботі регулятора температури КИАРМ, який забезпечує погодне програмне регулювання шляхом зниження теплового потоку під час неробочого часу. Загальна теплова потужність опалювальних систем громадських будівель у Києві оцінюється величиною близько 1200 Гкал/ч, що у 750 разів перевищує теплову потужність будинку КиївЗНДІЕП. Якби лише тільки громадські споруди обладнати автоматикою за вже відпрацьованою технологією, то витрата теплової енергії у Києві скоротилася б на 760 тис. Гкал щорічно при скороченні споживання газу понад 120 млн. м3 на рік.

Наші читачі вже знають [2], що реконструкція теплового пункту КиївЗНДІЕП була виконана у 2000 році, і витрачені на це кошти окупилися через 2 місяці після того, як запрацювала автоматика, що вже п'ять років безвідмовно служить енергозбереженню. Це один з прикладів ефективного використання вітчизняної енергозберігаючої техніки, якому багато хто міг би наслідувати.

6. На вулиці тепло — у домі спекотно

Дані про температури, записані датчиками, установленими у двох житлових й одне громадському будинку, дозволяють дати споживчу оцінку температурному графіку теплової мережі. З тисяч даних, записаних протягом опалювального сезону, аналізу піддані температури, обмірювані протягом двох періодів.

Перший включає у собі 19 діб лютого, коли надворі було гранично холодно, а температура в подавальному трубопроводі досягала максимальних значень. Другий період відноситься до останніх днів опалювального сезону, коли надворі було тепло, а опалювальний графік витримувався на рівні зрізання.

Розглядаючи криві на рис. 8, можна зрозуміти, що існуюча у народі оцінка роботи централізованого теплопостачання, виражена словами «тепліше надворі — жаркіше вдома», залишається справедливою, і це точно свідчить про те, що з температурним графіком, м'яко кажучи, не все гаразд.

У той же час слід зазначити, що відхилення від РТГ, відзначені у минулому опалювальному сезоні, значно більшою мірою вплинули на економічні показники роботи системи централізованого теплопостачання, ніж температура опалюваних приміщень. Інерційність будинків та опалювальних систем часто нівелювала негативні наслідки відхилень. Навіть неординарне падіння температури теплоносія до 42 °С, що сталося 16 лютого (див. рис. 5), привело тільки до ледь помітного зниження температури приміщень, оскільки у цей час було морозно, і температура в подавальному трубопроводі було відновлена досить оперативно.

Температура повітря 1 в контрольному приміщенні громадського будинку (йдеться про кабінети у будинку КиївЗНДІЕП) була нижчою, ніж у контрольних квартирах. Це пояснюється поганим ущільненням великих вікон старої конструкції. На графіках рис. 8 помітні нічні зниження температури 1, пов'язані із програмним регулюванням у тепловому пункті.

Рівень температур 2 у трьох квартирах великою мірою залежить від якості опалювальної системи вдома, і температурне благополуччя двох контрольних приміщень ще не значить, що скрізь у Києві було тепло. Разом з тим, з упевненістю можна відзначити, що задовільний рівень опалення можна досягнути при температурах теплоносія, близьких до необхідних по РТГ. То ж немає ніякої необхідності вимагати від теплових мереж підвищення температури понад 115 °С навіть при сильних морозах. Графік квітневих температур (рис. 8, б) наочно демонструє, чому необхідне локальне погодне регулювання, якщо у помешканнях часом стає по-літньому спекотно.

7. Як зимувати далі

Результати дослідження могли би послужити підставою для проведення з боку Київенерго заходів щодо раціональної експлуатації систем централізованого теплопостачання з метою підвищення якості опалення при одночасному скороченні витрат палива. Треба лише:

1. Запровадити офіційно РТГ на початок опалювального сезону 2005-06 років і, суворо його виконувати, задіявши при цьому необхідну автоматику усім джерелах теплопостачання у місті. Для запровадження РТГ, який не суперечить чинним нормам, дозвіл зверху не потрібен.

2. Протягом опалювального сезону провести всебічний моніторинг параметрів централізованого теплопостачання і погоди з уточненим РТГ для встановлення граничної температури теплоносія в подавальному трубопроводі лише на рівні 105…115 °С, залежно від тривалості екстремального похолодання.

3. Беручи до уваги надійність і високу ефективність реконструкції теплового пункту КиївЗНДІЕП, виконаного на існуючому устаткуванні при мінімальних витратах коштів, які окупляться протягом кількох місяців експлуатації, організувати процес енергійного і дообладнання індивідуальних теплових пунктів усіх будинків міста з використанням перевірених практикою технічних рішень.

Це реальна програми дій. Її можна виконати швидко, і досягти ефекту, який помітить кожен.

Література

1. Сто п'ятдесят… Норма чи перебір? Роздуми про параметри теплоносія //Енергозбереження в будинках. - 2004. - 3, № 22.
2. Досвід ефективної реконструкції теплового пункту громадського будинку //Енергозбереження в будинках. - 2001. - 1, № 12.
3. Ключ до повномасштабного енергозбереження у комунальній теплоенергетиці //Енергозбереження в будинках. - 2005. - 1, № 24.

http://www.c-o-k.com.ua/content/view/210/40/


Создан 14 июн 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Продвижение Вашего Бизнеса в Интернете. Компания Maklen
Офіційний сайт Солом'янської районної у м.Києві адміністрації