Передача гуртожитку у статутний фонд ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" є незаконною.

 
 

Передача гуртожитку у статутний фонд ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" є незаконною.

ПОЯСНЕННЯ представника позивачів стосовно адміністративного позову про визнання нечинними актів суб’єктів владних повноважень у справі про гуртожитки.



Окружний адміністративний суд м. Києва,
вул. Десятинна, 4/6, м. Київ, 01025

Головуючий - суддя Арсірій Р.О. Справа № 7/659

Учасники спільного позову:
1. Крапива Валентина Миколаївна, вул. Травнева, 3, м. Київ, 03069, інші засоби зв’язку відсутні.
2. Весельська Ірина Віталіївна, вул. Травнева, 3, м. Київ, 03069, інші засоби зв’язку відсутні.
3. Логвін Олег Вікторович, вул. Травнева, 3, м. Київ, 03069, інші засоби зв’язку відсутні.
4. Логвін Аліна Петрівна, вул. Травнева, 3, м. Київ, 03069, інші засоби зв’язку відсутні.
5. Шиш Петро Іванович, вул. Травнева, 3, м. Київ, 03069, інші засоби зв’язку відсутні.
6. Новосад Віктор Володимирович, вул. Травнева, 3, м. Київ, 03069, інші засоби зв’язку відсутні.

Представник учасників спільного позову:
Куля Віктор Іванович, вул. Боткіна, 4, кв. 18, м. Київ, 03055, тел./факс 457-40-72, http://gro-za.io.ua

Відповідачі:
1. Міністерство палива та енергетики України, вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01001, тел. 206-38-00.
2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, б-р Шевченка, 50-1, м. Київ, 03055, тел. 286-85-14.

Треті особи без самостійних вимог:
1. Відкрите акціонерне товариство “Південтеплоенергомонтаж” (ПТЕМ), вул. Пушкінська, 27, м. Київ, 01001, тел. 280-62-62.
2. Солом’янська районна у м. Києві державна адміністрація, проспект Повітрофлотський, 41, тел. 226-20-88

23 квітня 2009 р.


ПОЯСНЕННЯ представника позивачів стосовно адміністративного позову
про визнання нечинними актів суб’єктів владних повноважень

Позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва 30 вересня 2008 р. після ухвали Солом’янського районного суду м. Києва у справі № 2-а-32/08 від 17 вересня 2008 р., якою відмовлено у задоволенні заяви про вступ у справу третіх осіб із самостійними вимогами та прийняттям позовної заяви третіх осіб, перелічених вище учасників спільного позову у даній справі, до спільного розгляду з основним позовом, посилаючись на те, що предмет та об’єкт спору у цих позовах є відмінним, оскільки в основному позові йде мова про гуртожиток по вул. Монтажників, 99/1 в місті Києві, а в позові заявників про участь у справі третіх осіб йдеться про гуртожиток на вул. Травневій, 3.
Водночас суд роз’яснив заявникам на їх право на звернення до належного суду з адміністративним позовом в загальному порядку, встановленому КАС України.
На даний час адміністративна справа № 2-а-32/08 розглянута Солом’янським районним судом м. Києва, і постановою від 17 листопада 2008 р. вимоги основного позову задоволені. У даній справі учасники спільного позову пред’явили до відповідачів аналогічні по змісту позовні вимоги, які однак стосуються іншого спірного об’єкту, а саме:


1. Визнати протиправним та нечинним затверджений 05.12.1997 р. заступником Міністра енергетики України Перелік нерухомого майна, переданого засновником станом на 01.01.1994 р. до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" в частині передачі (п. 44 Переліку) до статутного фонду цього товариства гуртожитку по вул. Травневій (колишня Майська), 3 у м. Києві.
2. Визнати протиправним та нечинним Наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 23.11.98 № 1472 "Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" в частині завершення приватизації щодо п. 44 Переліку нерухомого майна, переданого засновником до статутного Фонду ВАТ "Південтеплоенергомонтаж" – гуртожитку по вул. Травневій (колишня Майська), 3 у м. Києві.

У зв’язку з тим, що позовні вимоги стосуються спірних актів, затверджених відповідачами в період з 1994 р. по 1998 р., про які позивачі дізналися лише у процесі судового розгляду позовів ВАТ „Південтеплоенергомонтаж" про їх виселення з гуртожитку за адресою вул. Травнева, 3 у м. Києві, які відбувалися в 2006-2008 роках, прошу на підставі норм ст. 102 КАС України поновити строк на звернення з адміністративним позовом до суду, оскільки відсутність офіційної інформації щодо належності спірного гуртожитку до статутного фонду товариства є поважною причиною пропуску річного строку для звернення до суду.

Звертаю увагу суду на ту обставину, що ВАТ „Південтеплоенергомонтаж" було створено в процесі корпоратизації державного монтажного тресту ВАТ „Південтеплоенергомонтаж" наказом Міністерства енергетики та електрифікації від 10 березня 1994 року №57, відповідно до Указу Президента України №210/93 від 15 червня 1993 року «Про корпоратизацію підприємств», та постанови Кабінету Міністрів України №508 від 05.07.1993 року «Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств».
Наказом Міністерства енергетики та електрифікації «Про створення відкритого акціонерного товариства „Південтеплоенергомонтаж" від 10 березня 1994 року №57 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу державного монтажного тресту „Південтеплоенергомонтаж" та засновано на його базі відкрите акціонерне товариство „Південтеплоенергомонтаж" і затверджено його статут.
Як вбачається з акту оцінки цілісного майнового комплексу від 18 лютого 1994 року, спірний гуртожиток було включено до загальної оцінки майна.
Підтвердженням передачі гуртожитку до статутного фонду ВАТ є і Перелік нерухомого майна переданого засновником - Міністерством палива та енергетики України до статутного фонду ВАТ „Південтеплоенергомонтаж" станом на 01.01.1994 р., затверджений заступником Міністра енергетики України від 05.12.1997р. у якому під порядковим № 44 зазначено даний гуртожиток.
23 листопада 1998р. наказом регіонального відділення ФДМУ у м. Києві № 1472 "Про завершення приватизації акціонерного товариства" був завершений процес приватизації ВАТ „Південтеплоенергомонтаж".
Таким чином, при приватизації державного монтажного тресту „Південтеплоенергомонтаж" шляхом корпоратизації був приватизований гуртожиток по вул. Травневій, 3 в м. Києві, з чим позивачі не погоджуються, оскільки вважають, що під час проведення приватизації відповідачами було допущені суттєві порушення законодавства.
В судовому засіданні позивач Крапива В.М., її представник та представник решти позивачів підтримав заявлені вимоги.
Представники відповідачів Міністерства палива та енергетики України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву в судовому засіданні позов визнали, надали письмові та усні пояснення, зі змісту яких вбачається, що 23 листопада 1998 року Наказом Регіонального відділення ФДМУ у м. Києві № 1472 ''Про завершення приватизації акціонерного товариства» був завершений процес приватизації ВАТ „Південтеплоенергомонтаж". Відповідно до цього наказу у власність підприємства перейшло нерухоме майно відповідно до переліку. У пункті 44 Переліку передбачено, що гуртожиток по вулиці Травневій, 3 в м. Києві увійшов до статутного фонду ВАТ „Південтеплоенергомонтаж".
На підставі зазначеного Наказу та Переліку та відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства» ВАТ „Південтеплоенергомонтаж" включило зазначений житловий будинок, який мав статус гуртожитку, до свого статутного фонду.
У своїх поясненнях відповідачі погодилися, що вищезазначений Наказ та Перелік нерухомого майна, що передається до ВАТ „Південтеплоенергомонтаж", такими, що суперечать законодавству України.
Відповідно до статті 4 Житлового кодексу Української РСР до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі.
Статтями 127-131 Житлового кодексу Української РСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Тобто гуртожитки слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.
Частиною другою статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № N 2482-ХІІ передбачено, що державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Також, частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено чіткий перелік об'єктів, які не підлягають приватизації. До цього переліку віднесено: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, учасники процесу визнали, що з врахуванням ситуації, яка склалася навколо гуртожитку , на теперішній час існує факт порушення майнових прав Держави, яка не передбачала при приватизації перепродаж гуртожитку разом з мешканцями та позбавлення громадян житла. Навпаки, виходячи з того, що приватизація - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України, дії щодо гуртожитку повинні бути спрямовані на забезпечення житловими умовами працівників підприємства, яке приватизувалося.
Звертаю увагу суду, що Конституція України 1978 року гарантувала громадянам України право на житло. Зокрема, стаття 42 встановлювала, що це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги. Стаття 47 Конституції України 1996 року встановлює: кожен має право на житло; Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. На момент приватизації Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» (ст. 2) одним із принципів приватизації визначав забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян України у процесі приватизації.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін зокрема є орган державної влади, інший державний орган. Відповідачами у цьому позові визначені міністерство, яке відноситься до центральних органів виконавчої влади, та Регіональне відділення ФДМУ, яке відноситься до інших державних органів. Компетенція адміністративних судів згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України зокрема поширюється на спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Міністром енергетики України 05.12.1997 р. затверджений Перелік нерухомого майна, переданого засновником станом на 01.01.1994 р. до статутного фонду ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», який оскаржується в частині передачі до статутного фонду цього товариства гуртожитку (п. 44 Переліку) по вул. Травневій (колишня Майська), 3 у м. Києві. Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву видало Наказ від 23.11.98 № 1472 «Про завершення приватизації ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», який оскаржується в частині п. 44 зазначеного Переліку.
Про зазначені акти учасники спільного позову дізналися, коли ПТЕМ – третя особа без самостійних вимог у даному позові – ініціював ряд цивільних позовів про виселення без надання іншого житла мешканців гуртожитку – учасників даного адміністративного позову, не маючи при цьому законно оформленого права власності. Основним аргументом ПТЕМ у зазначених діях був факт внесення гуртожитку Травневій, 3 до статутного фонду ПТЕМ з подальшою їх приватизацією. Судові рішення щодо виселення мешканців гуртожитку по вул. Травневій, 3 у переважній більшості випадків (крім рішення щодо Крапиви В.М.) набрали законної сили, але у разі визнання недійсними приватизації гуртожитку зазначені рішення підлягають перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами. Учасники даного позову у цьому вбачають свій безпосередній інтерес і мають намір його захистити, використовуючи перелічені нижче положення чинного законодавства.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляді його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Стаття 15 ЦК України встановлює право кожної особи на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Стаття 16 ЦК України передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади тощо. Стаття 21 ЦК України уповноважує суд на визнання незаконним та скасування акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Оскаржувані акти – Перелік нерухомого майна, переданого засновником до статутного фонду ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» станом на 01.01.1994 р., затверджений Міністром енергетики України 05.12.1997 р., в частині передачі у власність гуртожитку по вул. Травневій (колишня Майська), 3 в м. Києві, балансовою вартістю 78 000,00 крб. (п. 44 Переліку), а також про визнання протиправним та нечинним Наказу Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву від 23.11.98 № 1472 «Про завершення приватизації ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» щодо п. 44 зазначеного Переліку – порушують охоронювані законом інтереси учасників спільного адміністративного позову.
Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 надано роз’яснення поняття охоронюваного законом інтересу. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об’єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і його складових. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
Учасники спільного позову тривалий час проживали або проживають зі своїми сім’ями у зазначеному гуртожитку, не мають іншого місця проживання у м. Києві, однак внаслідок незаконної приватизації втратили або знаходяться під загрозою втрати можливості і надалі користуватися гуртожитком. Крім того, один з учасників, а саме Логвін Олег Вікторович, є акціонером ВАТ ПТЕМ, однак і він виселений зі спірного гуртожитку. А у разі визнання статусу гуртожитку, як соціального житла, він повинен перейти у власність територіальної громади Солом’янського району м. Києва, внаслідок чого заявники отримали б право у подальшому на першочергове заселення гуртожитку та приватизацію його кімнат відповідно до прийнятого нещодавно Верховною Радою України законопроекту. Це право гарантоване Конституцією України, ст. 47 якої передбачає, що громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Отже, інтерес третіх осіб у вирішенні спору є очевидним і виправданим.
Учасники спільного позову вважають вищезазначений Наказ та Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ ПТЕМ, в частині включення вартості гуртожитку по вул. Травневій, 3 до вартості цілісного майнового комплексу, що передається у статутний фонд товариства, невідповідним законодавству. Пунктом 42 Методики оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 р. № 717, встановлено, що вартість цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, для якого встановлені пільги – безоплатна передача об’єктів соціально-побутового призначення, об’єктів, що не підлягають приватизації, та інших. Однак, у Переліку (п. 44) вартість гуртожитку за адресою вул. Травнева, 3 включена у статутний фонд ВАТ ПТЕМ.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів. До приватизації ВАТ ПТЕМ гуртожиток належав до державного житлового фонду, оскільки знаходився у повному господарському віданні та оперативному управлінні колишнього державного монтажного тресту «Південтеплоенергомонтаж» Міністерства енергетики та електрифікації України, правонаступником якого є перший відповідач у даній справі.
За змістом ст.ст. 4, 5, 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об’єктів державного житлового фонду і відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизації не підлягають. Однак, відповідачі, незважаючи на заборону приватизації гуртожитків, включили вартість гуртожитку по вул. Травневій, 3 до вартості майна, що підлягає приватизації.
Слід також зазначити, що при вирішенні спорів аналогічного змісту в Україні існує судова практика, відповідно до якої акти про передачу гуртожитків до статутного фонду відкритих акціонерних товариств визнавалися недійсними (постанова ВГСУ від 27.09.2006 р. № 14/211-ПН-05, постанова ВСУ від 11.07.2006 р. № 17/339, постанова Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2007 р. № 22-2544-а/2006) .
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тому у порядку ч. 4 ст. 71 КАС України прошу суд покласти на відповідачів обов'язок подання всіх наявних у них документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, і які підтверджують обставини, викладені у даному позові.
Враховуючи викладене вище та вбачаючи порушення прав та охоронюваних законом інтересів мешканців гуртожитку по вул. Травневій, 3, вважаємо позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.


Представник учасників спільного позову Куля В.І.


Создан 23 апр 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Продвижение Вашего Бизнеса в Интернете. Компания Maklen
Офіційний сайт Солом'янської районної у м.Києві адміністрації