ПОЯСНЕННЯ до апеляційного розгляду скарги КМДА у КААС на постанову ОАС м. Києва

 
 

ПОЯСНЕННЯ до апеляційного розгляду скарги КМДА у КААС на постанову ОАС м. Києва

Йдеться про скаргу КМДА на постанову ОАС м. Києва від 24.01.2008 р. у справі № 8/131 за позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень №№ 640-643 щодо тарифів на ЖКП.



Київський апеляційний адміністративний суд, вул. Поліська, 3-Б, м. Київ, 02093
Суддя Бєлова Л.В. Справа № 22-а-14381/08

Позивач –
ОСББ «Престиж», вул. Б. Гмирі, м. Київ, 02140

Відповідач (Апелянт) –
Київська міська державна адміністрація,
вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001

Представник позивача –
Куля Віктор Іванович, вул. Боткіна, 4, кв. 18,
м. Київ, 03055, тел. 457-40-72, http://gro-za.io.ua

09 січня 2009 р.

ПОЯСНЕННЯ
до апеляційного розгляду скарги Київської міської державної адміністрації (КМДА) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2008 р. у справі № 8/131 за позовом ОСББ «Престиж» до КМДА про визнання протиправними та скасування розпоряджень


Ухвалою КААС від 03 жовтня 2008 р. у справі № 22-а-14381/08 до апеляційного розгляду призначена справа за скаргою КМДА на постанову ОАС м. Києва від 24.01.2008 р. у справі № 8/131 за позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 30.05.2007 р. № 640 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», № 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження КМДА від 19.05.2000 р. № 748», № 642 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», № 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію».
Оспорювані розпорядження прийняті одноособово з перевищенням повноважень, підписані у формі розпоряджень КМДА і направлені на виконання Головою Київської міської державної адміністрації Черновецьким Леонідом Михайловичем.
Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (ст. 18) зокрема визначено, що місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням. Місцева державна адміністрація також (ст. 20) забезпечує обслуговування населення установами та організаціями житлово-комунального господарства незалежно від форм власності. Відповідно до ст. 41 того ж Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації (або пізніше).
Слід зазначити, що відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України проведення цінової політики у державі забезпечує Кабінет Міністрів України. Ці повноваження Кабінету Міністрів України передбачені і статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення". Зокрема, Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначення виконавця житлово-комунальних послуг, управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості, укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (ст. 7) віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, а не до державних адміністрацій.
Порядок формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає Кабінет Міністрів України, а органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 560 затверджений "Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій". Розмір тарифів відповідно до п. 2 Порядку визначається по кожному будинку окремо, а відповідно до п. 3 – за умови прозорості усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири. Розрахунок нормативних витрат регламентується п.п. 5-35 з відповідними формулами та визначенням складових частин.
Постановою КМУ від 10 липня 2006 р. № 955 затверджений "Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води". Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. Зокрема, формування тарифів підприємствами, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється відповідно до річних планів виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, економічно обґрунтованих планових витрат з урахуванням повної планової собівартості теплової енергії, до складу якої входять прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати тощо. Річний план виробництва, транспортування та постачання теплової енергії готується на підставі укладених договорів купівлі-продажу теплової енергії. Калькулювання собівартості теплової енергії здійснюється у розрахунку на рік з поквартальною розбивкою та з урахуванням сезонних коливань. Аналогічно, формування тарифів на надання послуг з централізованого опалення підприємствами, що надають послуги, здійснюється на підставі річних планів надання відповідних послуг, які, у свою чергу складаються на підставі укладених договорів. Формування тарифів на надання послуг з централізованого постачання гарячої води здійснюється підприємствами, що надають відповідні послуги також на підставі річних планів, які в свою чергу складаються на підставі укладених договорів.
Постановою КМУ від 12.07.2006 р. № 959 затверджений "Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення". Формування тарифів і у цьому випадку повинно здійснюватися підприємствами відповідно до річних планів виробництва і надання відповідних послуг, які розробляються окремо за видами послуг (водопостачання та/або водовідведення).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2007 р. № 297 внесені наступні зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560, від 10 липня 2006 р. № 955, 12 липня 2006 р. № 959:
«2. Доповнити Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560 розділом такого змісту: "Надання висновку щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат з технічного обслуговування ліфтів. 37. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням ліфтів, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки."
3. Доповнити Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 955, розділом IV такого змісту: "IV. Надання висновку щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії та наданням послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. 81. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку,
встановленому Мінекономіки."
4. Доповнити Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 959 , розділом IV такого змісту: "IV. Надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. 42. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки."»

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено (ст. 10), що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами (ст. 11) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У ст. 28 Закону визначено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать зокрема встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, а також погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Стаття 51 цього Закону визначає, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті ради є виконавчий комітет ради. Виконавчий комітет ради є підзвітним та підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Відповідно до ст. 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні голосуванням. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення (або пізніше). Виконавчий комітет в межах своїх повноважень приймає рішення на його засіданні більшістю голосів і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. Перелічені норми законодавства узгоджуються з нормами Конституції України. Так, відповідно до ст. 144 Конституції органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які у разі їх невідповідності Конституції чи законам Країни зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Законом України "Про столицю України – місто-герой Київ" передбачено (ст. 10), що Київська міська та районні в містах ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідними радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам. Прикінцевими положеннями до Закону (ч. 2) визначено, що міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади.

Отже, чинними актами цивільного законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг закріплена юридично обов'язкова можлива поведінка суб'єктів владних повноважень – органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в м. Києві.
Перелічимо ці органи – суб'єкти нормотворчої діяльності м. Києва та їх повноваження у сфері формування та затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги.
1) Київська міська рада. Приймає нормативні документи у формі рішень голосуванням депутатів на пленарному засіданні ради. Рішення підписує міський голова та оприлюднює. Рішення набирає чинності з дня офіційного оприлюднення (або пізніше). Встановлює ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, визначає виконавців житлово-комунальних послуг, укладає договори на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг. Рішення не підлягають державній реєстрації.
2) Виконавчий орган Київської міської ради на базі Київської міської державної адміністрації, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади. Підзвітний і підконтрольний раді, що його утворила. По аналогії з виконавчим комітетом рад інших міст України, виконавчий орган Київради приймає рішення на своєму засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету, яке підписується міським головою. Виконавчий орган може затверджувати тарифи на комунальні послуги лише для підприємств комунальної власності, для інших – лише погоджувати. Рішення не підлягають державній реєстрації.
3) Київська міська державна адміністрація, крім функцій виконавчого органу Київради, паралельно виконує функції місцевого органу виконавчої влади. Регулює ціни та тарифи на житлово-комунальні послуги, встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
4) Київський міський голова підписує рішення виконавчого органу Київради, які не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.
5) Голова Київської міської державної адміністрації, який одночасно є міським головою, одноособово видає нормативно-правові акти у виді розпоряджень, які підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Тепер залишилося визначити юридично-правову природу оспорюваних актів.
Усі оспорювані розпорядження КМДА видані від імені Київської міської державної адміністрації без жодних застережень щодо використаних повноважень виконавчого органу Київради, який має право приймати рішення, а не розпорядження. Проте, навіть якби такі застереження були сформульовані, розпорядження не є рішеннями, і немає доказів про те, що вони приймалися на засіданні виконавчого органу більшістю голосів від загального складу виконавчого органу. Усі зазначені розпорядження підписані одноособово головою Київської міськдержадміністрації без застережень щодо використання повноважень міського голови, як очільника органу місцевого самоврядування.
Таким чином, слід вважати доведеним наявність перевищення повноважень Головою КМДА при підписанні та намаганні ввести в дію з 1 грудня 2006 р. перелічені вище розпорядження щодо розмірів плати за житлово-комунальні послуги.
Іншою підставою для визнання недійсними зазначених розпоряджень є відсутність їх державної реєстрації в органах юстиції.
Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю, і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації здійснює Київське міське управління юстиції. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Згідно з Положенням державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду, якщо вони, зокрема, зачіпають соціально-економічні та інші права, свободи й законні інтереси громадян. Дво- або трикратне підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, встановлене оскаржуваними розпорядженнями, без сумніву зачіпає соціально-економічні права громадян, проте Голова КМДА вирішив оприлюднити та ввести в дію ці розпорядження з 1 грудня 2006 р. без проходження процедури державної реєстрації в міському управлінні юстиції, як це передбачено Указом Президента України та Положенням (абзац 4 пункту 6 із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 1440 від 28.10.2004 р.).
Не викликає сумнівів і та обставина, що у разі спроби затвердити нові тарифи на житлово-комунальні послуги рішенням Київради цієї мети міському голові Черновецькому Л.М. не вдалося б досягти по причині необґрунтованості 2-3-кратного їх підвищення, відсутності відповідних розрахунків з боку виконавців послуг, порушення вимог законодавства щодо порядку формування відповідних тарифів. Ця ж обставина ставить під сумнів можливість державної реєстрації розпоряджень і у міському управлінні юстиції. Очевидно тому голова КМДА вирішив проігнорувати норми законодавства та перевищити власні повноваження, не зважаючи на наслідки. Єдиним наслідком такого роду діяльності може бути лише загальний супротив з боку споживачів та звернення з позовом до суду про скасування незаконних розпоряджень, що на даний час і відбувається.
Нижче перелічені інші порушення законодавства головою КМДА, які стосуються недотримання встановлених порядків формування тарифів на окремі види житлово-комунальних послуг.
Постановою КМУ від 12.07.2005 р. № 560 затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Розмір тарифів відповідно до п. 2 Порядку визначається по кожному будинку окремо, а відповідно до п. 3 – за умови прозорості усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири. Розрахунок нормативних витрат регламентується п.п. 5-35 з відповідними формулами та визначенням складових частин.
Проте, порушуючи зазначений Порядок, Голова КМДА спочатку підписав розпорядження № 1574 від 30 жовтня 2006 р. "Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкових територій", яким встановлений коефіцієнт підвищення в розмірі 3,43 по відношенню до розмірів, встановлених раніше розпорядженням КМДА від 19.05.2000 р. № 748, і яке також не відповідає вказаному Порядку. Важливо відмітити принципову різницю у вирішенні питання про розміри плати за послуги з утримання будинків, а саме, Порядок встановлює формування і затвердження тарифу індивідуально по кожному будинку, в той час, коли розпорядженням КМДА передбачені однакові тарифи для усіх будинків у м. Києві з невеликими коливаннями залежно від поверховості та інженерного оснащення, без забезпечення прозорості та визначення фактичної вартості кожної складової частини тарифу. Оскільки постанова КМУ відповідно до ч. 4 ст. 4 Цивільного Кодексу України відноситься до категорії актів цивільного законодавства, то вона має вищу юридичну силу перед нормативно-правовими актами органів виконавчої влади нижчого рівня, а тому розпорядження КМДА № 1574 слід визнати невідповідним законодавству не лише з процесуальних міркувань, а і по суті, оскільки у даному випадку порушені норми матеріального права, а голова КМДА допустив у своїй нормотворчій діяльності перевищення повноважень. Ця позиція знайшла підтвердження у постанові Господарського суду м. Києва від 13.02.2007 р. № 21/43-А у справі за позовом Київської міської організації Української партії «Єдність» до КМДА про визнання недійсними та скасування розпоряджень КМДА від 30.10.2006 р. №№ 1574, 1575, 1576, 1577. Постанова набрала законної сили на підставі ухвали КАГС від 17.04.2007 р. у цій же справі.
Практика ігнорування вимог законодавства при підготовці та затвердженні нормативно-правових актів вже стала перманентною у діяльності суб’єктів владних повноважень КМДА та її голови з листопада 2006 р.
Так, розпорядження КМДА від 19.05.2000 р. № 748 зареєстроване у Київському міському управлінні юстиції 19.05.2000 р. за № 54/246, а тому відповідно до "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, зміни і доповнення, внесені до нормативно-правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням. Причому, у разі внесення змін, доповнень, орган, що видав нормативно-правовий акт, зобов'язаний внести до нього відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, що втратив чинність. Оскільки таким органом може бути лише Київська міська державна адміністрація, як видавець розпорядження № 748, то наступні розпорядження, якими вносяться зміни до розпорядження № 748, а саме, розпорядження № 1574 та № 141, підлягають державній реєстрації в обов'язковому порядку, інакше згідно з Положенням вони вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані.
Інше розпорядження № 1575 "Про затвердження тарифів на теплову енергію" суперечить "Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води", затвердженому постановою КМУ від 10 липня 2006 р. № 955. Зокрема, цей Порядок передбачає формування тарифів підприємствами, які здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням повної планової собівартості теплової енергії, до складу якої входять прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати тощо. Розміри індивідуальних складових кожної статті витрат у грошовому виразі визначаються за встановленими Положенням формулами. Однак, жодних розрахунків у підтвердження тарифів, запроваджених розпорядженням № 1575, відповідач у своєму розпорядженні не надав. Свідченням волюнтаристського підходу у даному випадку є встановлення однакових тарифів для усіх виробників теплової енергії, хоч за логікою та механізмом формування тарифів такий підхід є недопустимим. Дійсно, собівартість продукції у різних виробників не може бути однаковою, оскільки вони знаходяться у різних умовах господарювання. Це стосується і найбільш потужних виробників, у тому числі АЕК "Київенерго" та Дарницької ТЕЦ, перелічених у розпорядженні.
Розпорядження № 1576 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" суперечить "Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення", затвердженому постановою КМУ від 12.07.2006 р. № 959. Формування тарифів і у цьому випадку повинно здійснюватися на підставі калькулювання собівартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Однак у підтвердження законності підвищення тарифів на водопостачання в 2 рази, а на водовідведення – у 4 рази розпорядження не містить жодних доказів, крім міркувань загального характеру.
Іншим розпорядженням – № 1577 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" – запроваджені тарифи, які відрізняються від попередніх в 3 рази, однак ніяких розрахунків у підтвердження обґрунтованості такого підвищення, всупереч "Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги централізованого опалення і постачання гарячої води", затвердженому постановою КМУ від 10 липня 2006 р. № 955, не надано. З таким же успіхом можна було б затвердити і 10-кратне підвищення тарифів. Крім того, тарифи не диференційовані по виробникам, що недопустимо з огляду на наявність значної кількості будинків з автономними даховими або вбудованими газовими котельнями, де відсутні такі складові частини собівартості, як компенсація втрат у зовнішніх теплових мережах, а також витрат на транспортування у подібних мережах. Зокрема, у будинках, де застосовані енергозберігаючі технології, при наявності автономних котелень на газовому паливі, непродуктивні втрати теплової енергії відсутні, проте розпорядження № 1577 передбачає розповсюдження підвищених тарифів і на такі будинки. Крім того, не враховано, що значна кількість мешканців багатоквартирних будинків встановила квартирні лічильники теплової енергії, для яких всупереч постанові КМУ від 21.07.2005 р. № 630 тариф на одиницю теплової енергії взагалі не визначений оспорюваним розпорядженням. Як показав досвід, обсяг фактично спожитої теплової енергії за лічильником приблизно в 2 рази менший, ніж за нормативами. Оскільки розпорядження не містить тарифів на випадок наявності автономного джерела опалення та у разі встановлення квартирних лічильників тепла, виникає правова колізія, яку можна вирішити лише шляхом скасування незаконного розпорядження № 1577. Дійсно, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, передбачено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання при наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається (п. 10 Правил), за винятком, коли виникають сумніви щодо правильності показань, але й цей випадок врегульований Правилами (п. 16) без застосування нормативів (норм) споживання. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку (останнє речення п. 10 Правил). Зазначені обставини знайшли своє підтвердження у рішенні Солом'янського районного суду від 19 січня 2006 р. по справі № 2-464-1/05, на підставі якого був виданий виконавчий лист про стягнення на користь заявника зайво сплачених коштів за послуги з теплопостачання на суму 3407 грн. 19 коп., як різницю між тарифом Київенерго та собівартістю опалення квартири автономною будинковою даховою котельнею (з урахуванням 12-відсоткової рентабельності). Рішення суду фактично виконане повністю.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 141 "Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 р. № 748 та від 30 жовтня 2006 р. № 1574" повторно внесені зміни до розпорядження КМДА від 19.05.2000 р. № 748 зареєстроване у Київському міському управлінні юстиції 19.05.2000 р. за № 54/246, а тому, як зазначено вище (останній абзац стор. 7, продовження абзац на стор. 8 цього позову) вносити будь-які зміни та доповнення до зареєстрованого розпорядження відповідно до "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, дозволяється лише новим розпорядженням, яке підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням. Однак, розпорядження № 141 на реєстрацію не подавалося, отже не є чинним і не підлягає виконанню.
Цим же розпорядженням № 141 внесені зміни до розпорядження КМДА від 30.10.2006 р. № 1574, шляхом викладення його у новій редакції. Нова редакція зокрема встановлює коефіцієнт підвищення в 1,9 рази розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, встановлених розпорядженням КМДА від 19.05.2000 № 748.
Однак, цей коефіцієнт встановлений всупереч Порядку формування відповідних тарифів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 560, зокрема, в частині, яка стосується формування тарифів по кожному будинку окремо на підставі калькулювання фактичної собівартості складових частин послуг. Крім того, пунктом 2 розпорядження № 141 від 12.02.2007 р. запроваджуються з 01.12.2006 р. підвищені тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, що є порушенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналогічна норма передбачена і в ст. 5 Цивільного Кодексу України, частина 2 якої встановлює, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Підвищення тарифів у 1,9 рази явно не відноситься до подібних випадків. Дійсно, розпорядження КМДА №№ 1574-1577 не можуть братися до уваги, як підстава для порівняння з розпорядженнями №№ 640-643 відносно пом’якшення цивільної відповідальності позивача, оскільки перші розпорядження визнані судом невідповідними законодавству і скасовані. Отже, порівнювати можна лише з розпорядженням КМДА від 20.06.2002 р. № 1245, яке до цього часу залишилося чинним, не скасоване і не зняте з державної реєстрації. Саме по відношенню до раніше діючих тарифів відносить коефіцієнт їх підвищення в 1,9 рази, що ніяк не підтверджує позицію апелянта стосовно зворотної дії у часі розпоряджень КМДА.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 142 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 р. № 1575" останнє розпорядження викладене у новій редакції, яка не усуває невідповідність розпорядження № 1575 законодавству і містить ті ж порушення, що й попередня редакція. Крім того, розпорядженням № 142 визнані такими, що втратили чинність розпорядження від 15.12.2006 №№ 1784 та 1786, внаслідок чого внесені ними зміни до розпоряджень від 30.10.2006 №№ 1575, 1576, 1577 також втратили чинність.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 143 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 р. № 1576" останнє розпорядження викладене у новій редакції, яка не усуває невідповідність розпорядження № 1576 законодавству і містить ті ж порушення, що й попередня редакція. Крім того, в новій редакції розпорядження № 1576 залишилася невідповідність порядку формування тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної і гарячої води, які виробляються ВАТ "АК "Київводоканал", тому Порядку, який затверджений постановою КМУ від 12.07.2007 р. № 959, в частині, що стосується визначення Київводоканалу виробником або виконавцем цих послуг, а також відсутності розрахунків, передбачених Порядком.
Як відомо, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2006 р. у справі № 2а-1405/06 визнано невідповідним законодавству та скасовано рішення Київської міської ради від 24 листопада 2005 року № 427/2888 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Києва", яким зокрема суб'єкт оскарження незаконно визначив виконавцем відповідних послуг ВАТ "АК "Київводоканал".
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2007 р. № 144 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 р. № 1577" останнє розпорядження викладене у новій редакції, яка не усуває невідповідність розпорядження № 1577 законодавству і містить ті ж порушення, що й попередня редакція. Крім того, в новій редакції розпорядження № 1577 залишилася невідповідність порядку формування тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення та гарячої води виробниками та виконавцями цих послуг комунальної форми власності, тому Порядку, який затверджений постановою КМУ від 10.07.2007 р. № 955, в частині, що стосується невизначеності виробників та виконавців цих послуг, а також відсутності розрахунків, передбачених Порядком.

Тією ж постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2006 р. по справі № 2а-1405/06 визнано невідповідним законодавству та скасовано рішення Київської міської ради від 24 листопада 2005 року № 427/2888 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Києва", яким зокрема суб'єкт оскарження незаконно визначив виконавцем відповідних послуг АК "Київенерго", ЗАТ "Дарницька ТЕЦ" та інших виробників теплової енергії; з централізованого постачання гарячої води - власників теплових пунктів та інших юридичних осіб, яким ці пункти передані в управління, повне господарське відання володіння або користування (житлові організації та АЕК).
Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам" визнані такими, що втратили чинність тарифи на теплову енергію для бюджетних установ та організацій, інших споживачів, затверджені розпорядженням КМДА від 30.10.2006 № 1575, та позиції 2, 3, 6, 7, 10 та 10.1 тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджених розпорядженням КМДА від 30.10.2006 № 1577 для проведення розрахунків з населенням та іншими споживачами. Як і у випадку попередніх розпоряджень, встановлені тарифи на теплову енергію, на комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води не відповідають Порядку, затвердженому постановою КМУ від 10.07.2007 р. № 955, в частині, що стосується невизначеності виробників та виконавців цих послуг, а також відсутності розрахунків, передбачених Порядком.
Рішення Київської міської ради від 08.02.2007 р. № 58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", яке для КМДА послужило виправданням для затвердження підвищених тарифів, є також незаконним, невідповідним законодавству, оскільки приймалося без дотримання вимог постанов Кабінету Міністрів від 12.07.2005 р. № 560, від 10.07.2006 р. № 955 та від 12.07.2006 р. № 959, з порушенням затвердженого Регламенту Київради. На дату публікації оскаржуваних розпоряджень рішення всупереч вимогам ч.5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" не було оприлюднене. Тому застосування цього рішення в оскаржуваних розпорядженнях КМДА є незаконним.

Відсутність державної реєстрації оскаржуваних розпоряджень створила правові колізії з раніше зареєстрованими Київським міським управлінням юстиції в установленому законодавством порядку наступними розпорядженнями КМДА:

- від 19.01.2001 №63 "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 24.01.2001 за № 6/308;
- від 08.02.2001 № 216 "Про встановлення тарифів на теплову енергію виробництва відомчих котелень", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 16.02.2001 за № 11/313;
- від 20.06.2002 № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за №46/429;
- від 14.10.2003 № 1907 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської адміністрації від 20.06.2002 № 1245", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 30.10.2003 за №72/558;
- від 10.12.2004 № 2249 "Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20,06.2002 № 1245", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 28.12.2004 за № 63641;
- від 05.08.2002 № 1571 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 09.08.2002 за № 57/440;
- від 28.08.2002 № 1679 "Про встановлення тарифів на комунальні послуги", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 13.09.2002 за №69/452;
- від 28.08.2002 № 1680 "Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 30.08.2002 за № 66/449;
- від 27.03.2003 № 499 "Про затвердження Переліку споживачів послуг з водопостачання та водовідведення", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 08.04.2003 за № 25/511;
- від 02.06.2003 № 944 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 10.06.2003 за №40/526;
- від 04.07.2003 № 1224 "Про доповнення Переліку споживачів послуг з водопостачання та водовідведення", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 11.07.2003 за №48/534;
- від 12.11.2003 № 2099 "Про встановлення тарифів на послуги з водовідведення", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 21.11.2003 за № 82/568;
- від 14.10.2003 № 1907 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської адміністрації від 20.06.2002 № 1245", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 30.10.2003 за №72/558;
- від 10.12.2004 № 2249 "Про внесення : змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245", зареєстроване в Київському міському управлінню юстиції 28.12.2004 за №63641;
- від 15.05.2000 № 748 "Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і при будинкових територій в м. Києві", зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19.05.2000 за № 54/246;
- від 28.08.2002 № 1678 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.05.2000 № 748", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 02.09.2002 за №67/450;
- від 16.03.2004 № 402 "Про внесення змін до приміток до Розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків та прибудинкових територій, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.05.2000 № 748", зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 22.03.2004 за №23/601.

На дату ухвалення постанови ОАС м. Києва від 24.01.2008 р. у справі № 8/131 перелічені розпорядження суб'єктом нормотворчої діяльності не визнані такими, що втратили чинність, і не були скасовані Київським міським управлінням юстиції, а отже, залишалися чинними.

Зазначені розпорядження визнані такими, що втратили чинність, лише 18.04.2008 р. розпорядженням КМДА від № 578, зареєстрованим в Головному управлінні юстиції у місті Києві 15 травня 2008 року за № 12/778. Форма цього нормативно-правового акту і спосіб його прийняття не відрізняється від розпоряджень КМДА №№ 640, 641, 642, 643, однак останні не подавалися на державну реєстрацію, що створює додаткові юридичні колізії.

Крім того, розпорядження від 19.05.2000 № 748 «Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій в м. Києві», зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 19.05.2000 за №54/246, не скасоване повністю, а лише визнаний нечинним пункт 2 розпорядження “Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м.Києві” від цієї ж дати, якого насправді не існувало і не існує.

Слід зазначити, що на даний час існує також усталена судова практика щодо скасування незаконних актів КМДА та Київради. Так, крім зазначеної вище постанови Шевченківського районного суду від 25.05.2006 р. по справі № 2а-1405/06 рішенням того ж суду від 11 лютого 2005 р. по справі № 2-1703/05 визнане незаконним розпорядження КМДА від 2 серпня 1999 р. № 1261, аналогічне по змісту скасованому рішенню Київради від 26.11.2005 р. № 477/2888. Постановою Господарського суду м. Києва від 13.02.2007 р. за позовом Київської міської організації Української партії "Єдність" до КМДА (справа № 21/43-А) визнані недійсними та скасовані розпорядження КМДА від 30.10.2006 р. №№ 1574, 1575, 1576 та 1577. Ряд інших розпоряджень КМДА були скасовані на підставі висновків Київського міського управління юстиції та постановами Господарських судів, наприклад, розпорядження від 08.06.2001 № 1150, від 04.09.2003 № 1641, від 27.03.2002 № 621, від 29.07.2003 № 1389, від 26.12.2002 № 2308, від 12.05.2003 № 796, від 28.08.2003 № 1603, від 31.12.2003 № 2514, від 12.01.2004 № 15, від 29.04.2005 р. № 721.

Слід також зазначити, що Указом Президента України від 20 листопада 2008 р. № 1058/2008, скасовані розпорядження КМДА від 30 жовтня 2008 р. №№ 1487, 1488, 1489 про погодження та затвердження тарифів на комунальні послуги для бюджетних установ та суб’єктів господарювання. Крім того, Указом Президента України від 24 грудня 2008 року№ 1199/200, скасовані нові розпорядження розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 27 листопада 2008 року: № 1661 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів" та № 1662 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів". Підстави для скасування ті ж самі – перевищення повноважень голови КМДА щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також порушення вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо строку оприлюднення проектів регуляторних актів, одержання зауважень і пропозицій до них (стаття 9), щодо погодження проектів регуляторних актів із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної регуляторної політики або його територіальними органами (стаття 21,) а також неможливості прийняття або схвалення регуляторного акта, якщо щодо проекту такого регуляторного акта спеціально уповноваженим органом або його територіальним органом було прийнято рішення про відмову в його
погодженні (стаття 25).

Наведені докази свідчать про незадовільну нормотворчу діяльність КМДА у сфері житлово-комунальних послуг, яка приводить до систематичних порушень прав споживачів і потребує контролю з боку вищестоящих органів влади та/або вирішення питання про скасування нормативно-правових актів, прийнятих з порушенням законодавства.

Висновок

Оспорювані розпорядження КМДА безпосередньо порушують права та законні інтереси позивача, інших споживачів житлово-комунальних послуг на справедливу оплату відповідно до кількості, якості та собівартості фактично отриманих послуг, а для переважної більшості малозабезпечених мешканців міста встановлені цими нормативними актами ціни і тарифи залишають багатьох мешканців за межами виживання. Обіцянки голови КМДА про покращення матеріального становища соціально незахищених верств населення при запровадженні нових тарифів виявилися на практиці далекими від дійсності.
Частиною 2 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частина 8 ст. 171 КАС України передбачає право суду визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.
Частиною 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, а ч. 4 тієї ж статті зобов'язує суб'єкта владних повноважень подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. До зазначених документів слід віднести розрахунки собівартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо з визначенням кожної складової частини у відповідності до Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 560, а також розрахунки підприємств – виконавців послуг, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955 та від 12.07.2006 р. № 959 відповідно до затверджених цими постановами Порядків формування тарифів та наведеним у них формулами.
Оскаржувані акти є незаконними тому, що не відповідають переліченим вище нормам законодавства та постанові суду про скасування рішення Київради № 477/2888. Отже, є всі підстави вважати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2008 р. у справі № 8/131 за позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень законодавчо обґрунтованою. Підстав для її скасування не існує.

На підставі викладеного вище прошу Київський Апеляційний адміністративний суд:

Апеляційні скарги КМДА та Київенерго у зазначеній справі відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2008 р. у справі № 8/131 за позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень залишити без змін.

Додатки:

1. Законодавство у сфері ЖКП.
2. Тарифи на ЖКП – визначення понять.
3. Наказ Держжитлокомунгоспу від 25.04.2005 р. № 60 «Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді»


Представник ОСББ «Престиж» Куля В.І.

Тексти додатків:

1. Законодавство у сфері ЖКП

КАС України

Стаття 71. Обов'язок доказування

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких
ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій
чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо
доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладається на відповідача, якщо він заперечує проти
адміністративного позову.
3. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно
надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці
докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться
чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і
витребовує необхідні докази.
4. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні
у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як
докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує
названі документи та матеріали.
5. Суд може збирати докази з власної ініціативи.
6. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин
не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин,
на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних
доказів.

Стаття 72. Підстави для звільнення від доказування

1. Обставини, встановлені судовим рішенням в
адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало
законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких
беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці
обставини.
2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно
доказувати.
3. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не
доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони
і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та
добровільності їх визнання.
4. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у
справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили,
є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу
про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої
ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце
діяння та чи вчинене воно цією особою.

Стаття 73. Забезпечення доказів

1. Особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано
вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або
ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.
2. Забезпечення доказів може здійснюватися також за заявою
заінтересованої особи до відкриття провадження у справі.

Стаття 74. Способи забезпечення доказів

Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням
експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових
доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.

Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо
оскарження нормативно-правових актів

1. Правила цієї статті поширюються на розгляд
адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради
України, указів та розпоряджень Президента України, постанов та
розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради
Автономної Республіки Крим;
2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної
сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого
самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо
яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом
правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
3. У разі відкриття провадження в адміністративній справі
щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує
відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей
акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
4. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо
оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час
і місце судового розгляду адміністративної справи.
5. Оголошення повинно бути опубліковано не пізніш як за сім
днів до судового розгляду.
6. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі
заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий
розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб,
якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.
7. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових
актів вирішується протягом розумного строку, але не пізніше одного
місяця після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках
з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може
продовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.
8. Суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи
таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили,
повністю або в окремій його частині.
9. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового
акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту
вищої юридичної сили інших правових актів чи їхніх окремих
положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в
адміністративній справі та які впливають на прийняття постанови у
справі, суд визнає такі акти чи їхні окремі положення незаконними
або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної
сили.
10. Постанова суду у справах щодо оскарження
нормативно-правових актів оскаржується у загальному порядку.
11. Резолютивна частина постанови суду про визнання
нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає
правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним
невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було
офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
12. Правила цієї статті застосовуються також у випадках, коли
питання про законність нормативно-правового акта чи відповідність
його правовим актам вищої юридичної сили виникло під час розгляду
іншої адміністративної справи.

Стаття 195. Межі перегляду судом апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду
першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної
інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі
встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених
судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення
справи.
2. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які
не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи
або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає
обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або
необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд
апеляційної інстанції може дослідити також докази, які
досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього
Кодексу.
3. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні
вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.


РОЗПОРЯДЖЕННЯ КМДА від 30.05.2007 р.:

№ 640 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з
централізованого постачання холодної води і водовідведення
холодної та гарячої води»,
№ 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання
будинків та прибудинкових територій та внесення змін до
розпорядження КМДА від 19.05.2000 р. № 748»,
№ 642 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні
послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»,
№ 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію»


РОЗПОРЯДЖЕННЯ КМДА від 18.04.2008 р.

№ 578 "Про визнання такими, що втратили чинність, окремих
розпоряджень Київської міської державної адміністрації"
...
Враховуючи вищенаведене, визнати такими, що втратили чинність
розпорядження Київської міської державної адміністрації, які
видавались на виконання постанови Кабінету Міністрів України від
25.12.96 №1548, реалізуючи державницькі функції:
...
- пункт 2 розпорядження від 19.05.2000 № 748 “Про встановлення
розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових
територій в м.Києві”, зареєстроване в Київському міському
управлінні юстиції 19.05.2000 за №54/246;


З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про місцеве самоврядування в Україні
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 24, ст.170 )

Стаття 28. Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
...
2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством,
тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших
послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної
власності відповідної територіальної громади; погодження в
установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та
організаціями, які не належать до комунальної власності;


З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про житлово-комунальні послуги

Стаття 12. Класифікація житлово-комунальних послуг

1. Житлово-комунальні послуги поділяються за:
1) функціональним призначенням;
2) порядком затвердження цін/тарифів.

Стаття 13. Розподіл житлово-комунальних послуг залежно від
функціонального призначення

1. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні
послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та
гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання,
централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів
тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових
територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та
прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування,
обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів,
освітлення місць загального користування, поточний ремонт,
вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою
будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання
послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та
підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція,
відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій
тощо).
2. Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад
залежно від функціонального призначення визначаються центральним
органом виконавчої влади з питань житлово-комунального
господарства.


Стаття 14. Розподіл житлово-комунальних послуг за порядком
затвердження цін/тарифів

1. Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на
які затверджують спеціально уповноважені центральні органи
виконавчої влади;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на
які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на
відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на
які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
2. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання
будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і
затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених
законом.


Стаття 30. Принципи державного регулювання цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги

1. Державне регулювання цін/тарифів базується на таких
основних принципах:
1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів
та рівності правових гарантій;
2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних
послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в
установленому законом порядку;
3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно
обґрунтованих витрат на їх виробництво;
4) відкритості, доступності та прозорості структури
цін/тарифів для споживачів та суспільства;
5) відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх
наявності, кількості та якості;
6) відповідальності виконавців/виробників за недотримання
вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил;
7) гарантії соціального захисту населення при оплаті за
житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів
населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні
послуги.

Стаття 31. Порядок формування та затвердження цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги

1. Порядок формування цін/тарифів на кожний вид
житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2
частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів
України ( 560-2005-п, 955-2006-п, 959-2006-п, 1010-2006-п ).
2. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно
обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і
подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в
установленому законодавством порядку.
3. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи
на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих
витрат на їх виробництво.
4. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні
послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх
виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з
відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між
затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими
витратами на виробництво цих послуг.


З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про теплопостачання
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 28, ст.373 )


Стаття 13. Повноваження органів місцевого самоврядування у
сфері теплопостачання
...
встановлення для відповідної територіальної громади в порядку
і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію,
які надаються підприємствами та організаціями комунальної
власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на
установках комбінованого виробництва теплової і електричної
енергії.

Стаття 20. Загальні засади формування тарифів на теплову
енергію
...
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється
суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на
ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової
енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім
теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що
здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії
та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії,
на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими,
теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за
методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у
сфері теплопостачання.
Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума
тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової
енергії.
...
Регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється
теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим
виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється
Національною комісією регулювання електроенергетики України з
урахуванням того, що ціни на теплову енергію від
теплоелектроцентралей, установок з комбінованим виробництвом
електричної і теплової енергії не повинні перевищувати ціни на
теплову енергію від інших теплогенеруючих об'єктів на відповідній
території.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про засади державної регуляторної політики у сфері
господарської діяльності

Стаття 5. Забезпечення здійснення державної регуляторної
політики

Забезпечення здійснення державної регуляторної політики
включає:
встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу
регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності
регуляторних актів;
підготовку аналізу регуляторного впливу;
планування діяльності з підготовки проектів регуляторних
актів;
оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання
зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх
об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників
громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;
відстеження результативності регуляторних актів;
перегляд регуляторних актів;
систематизацію регуляторних актів;
недопущення прийняття регуляторних актів, які є
непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні
акти;
викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є
доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні
впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта;
оприлюднення інформації про здійснення регуляторної
діяльності.

Стаття 8. Підготовка аналізу регуляторного впливу

Стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником
готується аналіз регуляторного впливу.
Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту
регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу
регуляторного впливу повинен:
визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується
розв'язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а
також оцінити важливість цієї проблеми;
обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана
за допомогою ринкових механізмів і потребує державного
регулювання;
обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана
за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість
внесення змін до них;
визначити очікувані результати прийняття запропонованого
регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних
витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян та держави
внаслідок дії регуляторного акта;
визначити цілі державного регулювання;
визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи
досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не
передбачають безпосереднього державного регулювання господарських
відносин;
аргументувати переваги обраного способу досягнення
встановлених цілей;
описати механізми і заходи, які забезпечать розв'язання
визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного
акта;
обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі
прийняття запропонованого регуляторного акта;
обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим
регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими
витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави;
обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок
дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні
витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути
кількісно визначені;
оцінити можливість впровадження та виконання вимог
регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються
органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні
та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці
вимоги;
оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію
запропонованого регуляторного акта;
обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного
акта;
визначити показники результативності регуляторного акта;
визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися
відстеження результативності регуляторного акта в разі його
прийняття.
Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що
регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між
регуляторними органами чи іншими органами державної влади та
суб'єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні
відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз
регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють
господарські відносини або адміністративні відносини між
регуляторними органами або іншими органами державної влади та
суб'єктами господарювання.
Методика підготовки аналізу регуляторного впливу для
застосування Національним банком України затверджується спільно
Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, а
методика підготовки аналізу регуляторного впливу для застосування
іншими розробниками проектів регуляторних актів - Кабінетом
Міністрів України. Методика підготовки аналізу регуляторного
впливу є обов'язковою для застосування розробниками проектів
регуляторних актів.
Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту
регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є
регуляторний орган, інший орган, установа чи організація -
керівником цього органу, установи чи організації.


Стаття 9. Оприлюднення проектів регуляторних актів з метою
одержання зауважень і пропозицій

Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою
одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб,
їх об'єднань.
Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання
зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у
спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
...
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх
об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється
розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж
один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту
регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта
та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом
встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду
розробником цього проекту. За результатами цього розгляду
розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує
одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Стаття 33. Підготовка аналізу регуляторного впливу проектів
регуляторних актів, розроблених органами
та посадовими особами місцевого самоврядування
...
У разі внесення на розгляд засідання виконавчого органу ради
чи внесення на затвердження сільським, селищним, міським головою
проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу цей
проект повертається його розробникові на доопрацювання.

Стаття 36. Особливості прийняття регуляторних актів органами
та посадовими особами місцевого самоврядування

Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений
уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого
самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:
відсутній аналіз регуляторного впливу;
проект регуляторного акта не був оприлюднений.
У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова
особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених
законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому
числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію
регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 11 березня 2002 р. N 273
Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України
від 25 грудня 1996 р. N 1548

ЗМІНИ,
що вносяться в додаток до постанови Кабінету Міністрів України
від 25 грудня 1996 р. N 1548 ( 1548-96-п )

5. Доповнити додаток пунктами 16 і 17 такого змісту:

"16. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації
встановлюють:
тарифи на виробництво теплової енергії, а також послуги з
теплопостачання, які надаються суб'єктами підприємницької
діяльності незалежно від форми власності для всіх споживачів;
тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які
надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від
форми власності для всіх споживачів, і комплекс робіт, пов'язаних
з відпуском цим суб'єктам води та її очищенням;
тарифи на послуги з прибирання, вивезення та знешкодження
твердих побутових відходів і рідких нечистот, які надаються
суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми
власності для всіх споживачів;
граничні розміри плати за проживання у гуртожитках громадян,
іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на
законних підставах.
17. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації за
погодженням з Мінекономіки встановлюють тарифи на послуги
кабельного телебачення".


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 25 грудня 1996 р. N 1548

Про встановлення повноважень органів виконавчої
влади та виконавчих органів міських рад щодо
регулювання цін (тарифів)

( Пункт 16 втратив чинність на підставі Постанови КМ N 342
( 342-2005-п ) від 11.05.2005 )


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 11 травня 2005 р. N 342

Про внесення змін у додаток до постанови
Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р.
N 1548 та визнання такими, що втратили чинність,
деяких постанов Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Внести у додаток до постанови Кабінету Міністрів України
від 25 грудня 1996 р. N 1548 ( 1548-96-п ) "Про встановлення
повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських
рад щодо регулювання цін (тарифів)" (ЗП України, 1996 р., N 21,
ст. 596; Офіційний вісник України, 2001 р., N 47, ст. 2073;
2002 р., N 11, ст. 511, N 52, ст. 2396; 2003 р., N 21, ст. 939,
N 31, ст. 1608; 2004 р., N 42, ст. 2757, N 52, ст. 3452) - із
змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від
9 квітня 2005 р. N 265 ( 265-2005-п ), такі зміни:

абзаци восьмий - двадцять сьомий пункту 12 виключити;
пункт 16 визнати таким, що втратив чинність.
...

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 27 лютого 2007 р. N 297
Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 лютого 2007 р. N 297

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України
...
2. Доповнити Порядок формування тарифів на послуги з
утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня
2005 р. N 560 ( 560-2005-п ) (Офіційний вісник України, 2005 р.,
N 28, ст. 1634), розділом такого змісту:

"Надання висновку щодо розрахунків економічно
обґрунтованих планованих витрат з технічного
обслуговування ліфтів

37. Висновок щодо розрахунків економічно обгрунтованих
планованих витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням ліфтів,
надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її
територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки.".

3. Доповнити Порядок формування тарифів на виробництво,
транспортування, постачання теплової енергії та послуги з
централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. N 955
( 955-2006-п ) (Офіційний вісник України, 2006 р., N 28,
ст. 2019), розділом IV такого змісту:

"IV. Надання висновку щодо розрахунків економічно
обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом,
транспортуванням, постачанням теплової енергії та наданням
послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води

81. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих
планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням,
постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого
опалення і постачання гарячої води, надається Державною інспекцією
з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку,
встановленому Мінекономіки.".

4. Доповнити Порядок формування тарифів на послуги з
централізованого водопостачання та водовідведення, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. N 959
( 959-2006-п ) (Офіційний вісник України, 2006 р., N 28,
ст. 2021), розділом IV такого змісту:

"IV. Надання висновків щодо розрахунків економічно
обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням
послуг з централізованого водопостачання та водовідведення

42. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих
планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого
водопостачання та водовідведення, надається Державною інспекцією з
контролю за цінами або її територіальними органами в порядку,
встановленому Мінекономіки.".


МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Н А К А З
07.03.2007 N 67
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
14 березня 2007 р.
за N 222/13489

Про затвердження Порядку надання висновків ...

ПОРЯДОК
надання висновків щодо розрахунків економічно
обґрунтованих планових витрат на послуги
з централізованого водопостачання
та водовідведення, виробництва, транспортування,
постачання теплової енергії, послуги
з централізованого опалення і постачання гарячої
води, послуги з вивезення побутових відходів,
а також технічного обслуговування ліфтів

3. Звернення виконавців/виробників до вповноваженого органу
щодо перегляду тарифів подається за наявності висновків Державної
інспекції з контролю за цінами або територіального органу
Державної інспекції з контролю за цінами щодо розрахунків
економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво
житлово-комунальних послуг.

4. Для надання висновків щодо розрахунків економічно
обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних
послуг виконавці/виробники подають до Державної інспекції з
контролю за цінами або територіального органу Державної інспекції
з контролю за цінами письмове звернення та документи за таким
переліком:
лист щодо обґрунтування необхідності зміни тарифів разом з
економічним аналізом фактичних витрат на житлово-комунальні
послуги;
річний план виробництва житлово-комунальних послуг на
підставі фактичного та прогнозованого обсягу надання послуг з
урахуванням техніко-економічних факторів;
стандарти, нормативи, норми, технологічні регламенти щодо
виробництва житлово-комунальних послуг;
розрахунок планових витрат з операційної діяльності
виробництва житлово-комунальних послуг з техніко-економічним
обґрунтуванням статей витрат;
розрахунок планових адміністративних витрат, витрат на збут
та інших операційних витрат з техніко-економічним обґрунтуванням
статей витрат;
розрахунок планових фінансових витрат, пов'язаних з основною
діяльністю;
копії договорів із організаціями, підприємствами, іншими
суб'єктами господарювання, укладених для забезпечення основної
діяльності;
розрахунок витрат, пов'язаних із сплатою податку на прибуток.
Документи, що подаються Державній інспекції з контролю за
цінами або територіальним органам Державної інспекції з контролю
за цінами, повинні бути підписані керівником суб'єкта
господарювання та завірені в установленому законодавством порядку.

2. ТАРИФИ на ЖКП – визначення понять


Встановлення тарифів:

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про місцеве самоврядування в Україні
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 24, ст.170 )

Стаття 28. Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством,
тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших
послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної
власності відповідної територіальної громади.


З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про житлово-комунальні послуги
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 47, ст.514 )

Стаття 7. Повноваження органів місцевого самоврядування у
сфері житлово-комунальних послуг
1. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері
житлово-комунальних послуг належить:

2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги
відповідно до закону;


З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про теплопостачання
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 28, ст.373 )

Стаття 13. Повноваження органів місцевого самоврядування у
сфері теплопостачання
...
встановлення для відповідної територіальної громади в порядку
і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію,
які надаються підприємствами та організаціями комунальної
власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на
установках комбінованого виробництва теплової і електричної
енергії.

Затвердження тарифів:

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про житлово-комунальні послуги
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 47, ст.514 )

Стаття 14. Розподіл житлово-комунальних послуг за порядком
затвердження цін/тарифів
1. Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на
житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: …
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на
які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
2. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання
будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і
затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.


З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про теплопостачання
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 28, ст.373 )

Стаття 20. Загальні засади формування тарифів на теплову
енергію
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової
енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім
теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що
здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії
та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії,
на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими,
теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за
методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у
сфері теплопостачання.

Погодження тарифів:

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про місцеве самоврядування в Україні
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 24, ст.170 )

Стаття 28. Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
2) … погодження в установленому порядку цих питань з
підприємствами, установами та організаціями, які не належать до
комунальної власності;

Формування тарифів:

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про житлово-комунальні послуги
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 47, ст.514 )

Стаття 14. Розподіл житлово-комунальних послуг за порядком
затвердження цін/тарифів
2. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання
будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і
затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених
законом.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про теплопостачання
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 28, ст.373 )

Стаття 20. Загальні засади формування тарифів на теплову
енергію
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової
енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім
теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що
здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії
та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії,
на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими,
теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за
методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у
сфері теплопостачання.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 27 лютого 2007 р. N 297
Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України

3. Доповнити Порядок формування тарифів на виробництво,
транспортування, постачання теплової енергії та послуги з
централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. N 955
( 955-2006-п ) (Офіційний вісник України, 2006 р., N 28,
ст. 2019), розділом IV такого змісту:
"IV. Надання висновку щодо розрахунків економічно
обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом,
транспортуванням, постачанням теплової енергії та наданням
послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води
81. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих
планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням,
постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого
опалення і постачання гарячої води, надається Державною інспекцією
з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку,
встановленому Мінекономіки.".

4. Доповнити Порядок формування тарифів на послуги з
централізованого водопостачання та водовідведення, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. N 959
( 959-2006-п ) (Офіційний вісник України, 2006 р., N 28,
ст. 2021), розділом IV такого змісту:
"IV. Надання висновків щодо розрахунків економічно
обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням
послуг з централізованого водопостачання та водовідведення
42. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих
планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого
водопостачання та водовідведення, надається Державною інспекцією з
контролю за цінами або її територіальними органами в порядку,
встановленому Мінекономіки.".

Регулювання тарифів:

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про теплопостачання
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 28, ст.373 )

Стаття 20. Загальні засади формування тарифів на теплову
енергію

Регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється
теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим
виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється
Національною комісією регулювання електроенергетики України з
урахуванням того, що ціни на теплову енергію від
теплоелектроцентралей, установок з комбінованим виробництвом
електричної і теплової енергії не повинні перевищувати ціни на
теплову енергію від інших теплогенеруючих об'єктів на відповідній
території.

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про місцеві державні адміністрації
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 20-21, ст.190 )

Стаття 18. Повноваження в галузі бюджету та фінансів

Місцева державна адміністрація:

7) регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання
житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і
встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх
додержанням.

Розрахунок тарифів:

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 27 лютого 2007 р. N 297
Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України

ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України

3. Доповнити Порядок формування тарифів на виробництво,
транспортування, постачання теплової енергії та послуги з
централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. N 955
( 955-2006-п ) (Офіційний вісник України, 2006 р., N 28,
ст. 2019), розділом IV такого змісту:
"IV. Надання висновку щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом,
транспортуванням, постачанням теплової енергії та наданням
послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води
81. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих
планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням,
постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого
опалення і постачання гарячої води, надається Державною інспекцією
з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку,
встановленому Мінекономіки.".

4. Доповнити Порядок формування тарифів на послуги з
централізованого водопостачання та водовідведення, затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. N 959
( 959-2006-п ) (Офіційний вісник України, 2006 р., N 28,
ст. 2021), розділом IV такого змісту:
"IV. Надання висновків щодо розрахунків економічно
обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням
послуг з централізованого водопостачання та водовідведення
42. Висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих
планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з централізованого
водопостачання та водовідведення, надається Державною інспекцією з
контролю за цінами або її територіальними органами в порядку,
встановленому Мінекономіки.".


Создан 09 янв 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Продвижение Вашего Бизнеса в Интернете. Компания Maklen
Офіційний сайт Солом'янської районної у м.Києві адміністрації