АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на постанову Шевченківського районного суду від 05 липня 2007 р.

 
 

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на постанову Шевченківського районного суду від 05 липня 2007 р.

Оскаржується постанова Шевченківського районного суду м. Києва у адміністративній справі за позовом Кулі Віктора Івановича від 07 листопада 2006 року до Голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) Черновецького Л. М., Київської міської ради.



Київський Апеляційний адміністративний суд,
вул. Поліська, 3-Б, м. Київ, 02093

Через Шевченківський районний суд м. Києва,
вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-Б, м. Київ, 04053

Суддя – Притула Н.Г. Справа № 2а-166/07

Апелянт – Позивач:
Куля Віктор Іванович,
вул. В. Гетьмана (Індустріальна), 46-А, кв. 261, м. Київ, 03058, тел. 457-40-72

Відповідачі:
1. Суб'єкт владних повноважень -
Голова Київської міської державної адміністрації
Черновецький Леонід Михайлович, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001
2. Суб'єкт владних повноважень -
Київська міська державна адміністрація, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001
3. Суб'єкт владних повноважень –
Київська міська рада, вул. Хрещатик, 26, м. Київ, 01001

30 липня 2007 р.


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на постанову Шевченківського районного суду від 05 липня 2007 р. у справі № 2а-166/07 за адміністративним позовом Кулі В.І. до голови КМДА Черновецького Л.М. та інших про скасування розпоряджень


Заява про апеляційне оскарження подана через канцелярію Шевченківського районного суду м. Києва 12 липня 2007 р. Апеляційна скарга подана 30 липня 2007 р.

Оскаржується постанова Шевченківського районного суду м. Києва у адміністративній справі за позовом Кулі Віктора Івановича від 07 листопада 2006 року до Голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) Черновецького Леоніда Михайловича, Київської міської державної адміністрації про визнання незаконними, невідповідними законодавству та скасування розпоряджень КМДА:

№1574 від 30.10.2006 року «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків та прибудинкової території»;
№1575 від 30.10.2006 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію»;
№1576 від 30.10.2006 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовід ведення холодної та гарячої води»;
№1577 від 15.10.2006 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»;
№141 від 12.02.2007 року «Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року та від 30.10.2006 року «1574»;
№142 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30. 10.2006 року №1575»;
№143 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30. 10.2006 року № 1576»;
№144 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30. 10.2006 року №1577»;
№86 від 31.01.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним організаціям, іншим споживачам»;
№1784 від 15.12.2006 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»;
№1785 «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкової територій»;
№1786 від 15.12.2006 року «Про затвердження, погодження змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 №1575, від 30.10.2006 року №1576 та від 30.10.2006 року №1577»;
№1787 від 15.12.2006 року «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 №1574";
№1703 від 30.11.2006 року «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкових територій»;
№640 від 30.05.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води»
№641 від 30.05.2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748
№642 від 30.05.2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»
№643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію»
№715 від 18.06.2007 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води для бюджетних установ та організацій»
№742 від 21.06.2007 року «Про погодження тарифів на послуги з вивезення побутових відходів».

Позивач під час слухання справи заявив про доповнення до позовних вимог в частині скасування рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року №58/719 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги», однак в цій частині суд відмовився розглядати доповнення до позовних вимог.

Суд постановив:
"Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації №641 від 30.05.2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 року №748».
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають."

Апелянт не погоджується з частковим задоволенням вимог позивача і оскаржує відмову суду у задоволенні вимог про визнання недійсними, невідповідними законодавству та скасування розпоряджень КМДА від 30.05.2007 р. №№ 640, 642, 643, від 18.06.2007 №715, та від 21.06.2007 № 742 з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Однак, передбачена законом перевірка фактично не була здійснена у повному обсязі. Ні в описовій, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах рішення не наведені висновки суду з цього приводу.

Відповідно до ст. 7 КАС України принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є зокрема:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;
4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Однак, суд вирішив справу однобоко, без дотримання принципу верховенства права, тобто без урахування пріоритету прав людини перед правами суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, суд вирішив справу без дотримання зазначеного принципу законності, не застосував Конституцію та закони України, нормативно-правові акти, прийняті відповідними органами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 10 КАС України передбачає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Однак під час судового розгляду справи головуючий суддя діяв упереджено, намагаючись вигородити відповідачів та позбавити позивача права на забезпечення та витребування доказів, обмежуючи його право на обґрунтування своєї позиції та надання їй переконливості упродовж всього судового процесу, на приєднання до справи додаткових доказів, водночас сприяв cуб'єктам владних повноважень при наданні ними у якості доказів юридично нікчемних документів.

Стаття 11 КАС України передбачає розгляд і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Крім того, ст. 71 КАС України встановлює, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.


Однак, при вирішенні цієї адміністративної справи були спотворені зазначені принципи. Замість змагальності сторін, де арбітром виступає головуючий суддя, фактично відбувалося змагання між позивачем та суддею, а відповідач у кращому випадку реагував на запитання з підказками судді. Про це переконливо свідчить роздруківка фонограми судового засідання від 28.04.2007 р., яка додається до цієї апеляційної скарги. Головуючий суддя постійно відмовлявся розглядати вимоги позивача. Суд ухилився від застосування заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі систематично відхиляв клопотання позивача щодо виявлення та витребування доказів, не кажучи вже про власну ініціативу суду у цьому відношенні, яка жодним чином не проявлялася.

Відповідно до ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Однак, головуючий суддя своєю усною ухвалою відмовив позивачу у доповненні позовних вимог про визнання недійсним рішення Київради з питань, які безпосередньо стосуються оскаржуваних розпоряджень КМДА.

У процесі судового розгляду справи позивач заявив відвід судді. Відповідно до ст. 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Однак, суддя відхилила вимогу про її відвід на підставі доводів позивача щодо її упередженості.

Статті 41, 43, 44 КАС України встановлюють порядок фіксування судового засідання технічними засобами, встановлюють право осіб, які беруть участь у справі подавати зауваження щодо неповноти або неправильності, право на вимогу про роздрукування технічного запису судового засідання.

Однак, фіксування судового засідання технічними засобами здійснювалося не у повному обсязі, фонограма судового засідання від 10.01.2007 р. (8 файлів) виявилася зіпсованою, що зводить нанівець вимогу ч. 1 ст. 41 КАС України. Зауваження з цього приводу двічі розглядалися, внаслідок чого зазначений факт знайшов підтвердження у довідках секретаря судового засідання, але не відображений в ухвалах та постанові суду, оцінка наслідків цього порушення також відсутня. Клопотання позивача про надання роздруківки технічного запису судового процесу було відхилено, а частину роздруківки, яку виконав сам позивач і яка додана до цієї апеляційної скарги, суддя відмовилася посвідчити.

Стаття 126 КАС України передбачає обов'язок секретаря судового засідання повідомляти про здійснення повного фіксування судового засідання, а також про умови фіксування судового засідання (розташування мікрофонів та необхідність промовця говорити в мікрофон, недопустимість одночасних виступів учасників адміністративного процесу, дотримання тиші в залі судового засідання).

Однак, ці обов'язки секретаря у судовому засіданні не дотримувалися. Здійснювалося чи не здійснювалося фіксування після чергової перерви у судовому засіданні доводилося дізнаватися позивачу шляхом звернення до судді, яка замість коректної відповіді робила зауваження по типу "задавати запитання судді не передбачено законодавством". Якби приписи ст. 126 КАС України неухильно виконувалися, то фонограма технічного запису судового засідання від 10.01.2007 р. не зникла б.


Стаття 51 КАС України передбачає право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду. А відповідно до ст. 137 цього Кодексу позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Це право позивач неодноразово використовував для оскарження послідуючих незаконних дій відповідача по "клонуванню" оскаржуваних первісних розпоряджень у ході судового розгляду, і це не викликало суттєвих заперечень з боку судді. Врешті решт майже усі зміни та доповнення до позовних вимог були так чи інакше розглянуті.

Однак, суддя безпідставно відмовила позивачу у оскарженні рішення Київської міської ради від 08.02.2007 N58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", на яке посилаються оскаржувані розпорядження КМДА, як на підставу для затвердження чи погодження тарифів на житлово-комунальні послуги, оскільки інших підстав для цього не існує до цього часу. Для обгрунтування своєї незаконної відмови від розгляду позовних вимог в частині скасування рішення Київської міської ради від 08.02.2007 року №58/719 у постанові суду міститься дивне посилання на те, що провадження у цій частині не відкривалось. Така позиція суперечить ст. 51 КАС України, оскільки право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог процесуальним законом не ставиться у залежність від додаткових умов, а також ст. 137 цього Кодексу, відповідно до якої позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
Суддя проігнорувала також положення ч. 9 ст. 171 КАС України, а саме, якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їхніх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі та які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їхні окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

КАС України передбачає, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Однак, суддя у судовому засіданні усно безпідставно відмовила у прийнятті до розгляду заяви третьої особи з самостійними вимогами Захарченка Геннадія Олександровича та повернула йому усі примірники заяви, у тому числі й той, який був зареєстрований у загальній канцелярії, таким чином усунувши з матеріалів справи усі докази її неправомірних дій стосовно вимог третьої особи.

Стаття 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладає обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак у цьому судовому процесі суддя не тільки по суті звільнила відповідача від обов'язку щодо доказування правомірності його розпоряджень, але ставила перепони позивачу, коли він заявляв клопотання про витребування необхідних доказів. Проте коли відповідач "прозрівав", то суддя не заперечувала проти приєднання до матеріалів справи тих же самих доказів за ініціативою відповідача. Так було, наприклад, з витребуванням регламентів КМДА та Київради, які спочатку усною ухвалою судді були визнані такими, що не мають відношення до справи, а потім сама ж суддя їх процитувала в оскаржуваній постанові, не звернувши при цьому уваги на порушення регламентів під час прийняття рішення Київрадою про підвищення тарифів, а потім міськдержадміністрацією.

Стаття 72 КАС України встановлює підстави для звільнення від доказування, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Однак, задовольнивши усною ухвалою клопотання позивача про звільнення від доказування обставин, встановлених судовим рішенням в адміністративній справі за позовом Київського відділення партії "Єдність" до тих же відповідачів, суддя потім забула про ці обставини і не використала їх у власній постанові. Так, Господарським судом м. Києва було встановлено, що розпорядження КМДА підлягають державній реєстрації в органах юстиції, і на цій підставі суд скасував незареєстровані розпорядження КМДА, які були також предметом розгляду у даній справі. Однак, зазначаючи необхідність та відсутність реєстрації розпоряджень КМДА №№ 640, 642, 643, які були предметом оскарження у даній справі, суддя робить хибний і прямо протилежний висновок про те, що вони нібито не підлягають скасуванню, оскільки незареєстровані розпорядження не повинні направлятися на виконання. В той же час з інших підстав скасовує розпорядження № 641, хоч воно повністю підпадає під визначення розпоряджень, які не пройшли процедуру державної реєстрації.

Стаття 117 КАС України серед інших заходів забезпечення адміністративного позову передбачає заборону вчиняти певні дії. Позивач звертався до суду з клопотанням застосувати такі заходи, як зупинення дії оскаржуваних розпоряджень, з огляду на те, що існувала очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Однак суддя проігнорувала наявність цих обставин і відмовила позивачу у забезпеченні позову, чим ще раз підтвердила свою упередженість та ігнорування принципу верховенства права. У подальшому факт заподіяння шкоди інтересам позивача знайшов своє підтвердження у тому, що відповідач направив на виконання усі свої розпорядження, у тому числі й скасовані послідуючими розпорядженнями, хоч вони й не були зареєстровані в органах юстиції. Внаслідок цього позивач, члени його сім'ї та зрештою усі мешканці м. Києва почали отримувати від підконтрольного КМДА підприємства – його обчислювального центру рахунки на сплату житлово-комунальних послуг за тарифами, підвищеними в 3 – 3,5 рази проти діючих, а потім в 1,8 – 2 рази, хоч державна реєстрація попередніх розпоряджень КМДА 2000-2002 років не була скасована. Позивач надав докази у підтвердження цих фактів, але суддя їх проігнорувала. Відмова від сплати житлово-комунальних послуг мешканцями м. Києва за підвищеними незаконними тарифами викликала невдоволення суб'єктів владних повноважень та погрози конфіскувати приватні квартири. Ці погрози зокрема з боку Голубченка А.К. – заступника голови КМДА, неодноразово відображалися у засобах масової інформації і є загальновідомими. Крім того, порушуючи встановлений статтею 118 КАС України порядок забезпечення адміністративного позову, суддя несвоєчасно розглядала клопотання про забезпечення адміністративного позову (згідно з Кодексом це повинно здійснюватися не пізніше наступного дня після його одержання).

Стаття 122 КАС України встановлює, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. А інше встановлено статтею 171 – адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується протягом розумного строку, але не пізніше одного місяця після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.

Однак суддя зволікала з вирішенням справи упродовж 8 місяців, сподіваючись на постанови інших судових інстанцій, які розглядали подібні справи, на користь відповідачів, а суддя тоді скористається цією обставиною. Для усунення причин для зволікань позивач подавав клопотання про часткове вирішення справи на підставі тих обставин, які вже визнані судом такими, що не потребують доказування. Проте і ці клопотання суддя безпідставно відхилила.

Суддя систематично ігнорувала свої обов'язки у судовому засіданні у якості головуючого. Відповідно до ст. 123 ЦК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками адміністративного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.

Однак замість цієї конструктивної ролі суддя зіграла деструктивну роль, спрямовуючи судовий розгляд на розвал справи на користь суб'єктів владних повноважень та розставляючи перепони на шляху повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі.

На стадії дослідження письмових доказів відповідно до ст. 143 КАС України, якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Однак суддя проігнорувала вимогу позивача про витребування висновків Державної інспекції по контролю за цінами щодо економічної обґрунтованості тарифів, що прямо передбачено постановами Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2007 р. № 297. Замість цього прийняла у якості доказів юридично нікчемні розрахунки, надані відповідачами, а також так звані, по суті замовні, аудиторські висновки приватних структур "Інтерконто" та "ІАГ", які не мали відношення до оспорюваних розпоряджень і які за свідченнями самих аудиторів здійснювалися без урахування даних бухгалтерського обліку.

Стаття 159 КАС України дає визначення законності і обґрунтованості судового рішення. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, як доведено вище, внаслідок численних порушень норм процесуального права та невідповідності нормам матеріального права винесене судом рішення у формі постанови не може вважатися ні законним, ні обґрунтованим.

Стаття 160 КАС України встановлює порядок і форму судових рішень. Суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. У виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи.

Однак, всупереч встановленому порядку, складення постанови у повному обсязі не відбулося у встановлений цією статтею строк, замість 5 днів постанова була надана позивачеві через 18 днів, оскільки з різних причин вона не була своєчасно складена. Це вимусило позивача оскаржувати дії суду, розшукувати матеріали справи, які не були передані до канцелярії, складати цю апеляційну скаргу у стислий строк, коротші, ніж передбачений КАС України 20-денний строк після подачя заяви про апеляційне оскарження.

При прийняті постанови суд повинен керуватися статтею 161 КАС України, якою передбачено, що під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання постанови.

Однак, у постанові не зазначено, які обставини мали місце та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, як розподілити між сторонами судові витрати, чи є підстави допустити негайне виконання постанови.

Стаття 163 КАС України встановлює вимоги щодо змісту постанови, зокрема до мотивувальної та резолютивної частин.

Всупереч вимогам цієї статті в мотивувальній частині чітко не зазначені встановлені судом обставини, які б виправдовували законність тих розпоряджень КМДА, скасувати які суддя відмовилася, а також відсутні мотиви неврахування доказів позивача. Відсутні також посилання на положення закону, яким керувався суд. У резолютивній частині відсутні висновки щодо розподілу судових витрат, інші правові наслідки ухваленого рішення. Зокрема, не визначений юридичний статус тих розпоряджень КМДА №№ 640, 642, 643, які згідно з мотивувальною частиною не можуть бути направлені на виконання у зв'язку з непроходженням державної реєстрації, а у резолютивній частині цей висновок не знайшов відображення.

На підставі викладеного вище, керуючись положеннями ст. 201 КАС України,

прошу:

змінити постанову суду в частині, що стосується розпоряджень КМДА:

№640 від 30.05.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної і гарячої води»,
№642 від 30.05.2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»,
№643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію»,

а також:

рішення Київської міської ради від 08.02.2007 №58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", на яке посилаються оскаржувані розпорядження КМДА, як на підставу для затвердження чи погодження тарифів на житлово-комунальні послуги,

визнавши їх недійсними, невідповідними законодавству та скасувати їх.

Додатки:

1. Квитанція про сплату судових витрат.
2. Роздруківка технічного запису судового засідання від 28.04.2007 р.
3. Копія цієї скарги для відповідачів у 3-х примірниках.

Апелянт – Куля В.І.


Создан 31 июл 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Продвижение Вашего Бизнеса в Интернете. Компания Maklen
Офіційний сайт Солом'янської районної у м.Києві адміністрації