Свавілля у Печерському райсуді м. Києва продовжується.

 
 

Свавілля у Печерському райсуді м. Києва продовжується.

ПОВІСТЬ ПРО ТЕ, ЯК МОЖНА ОТРИМАТИ ВИКОНАВЧІ ЛИСТИ НА ПІДСТАВІ РІШЕННЯ ПЕЧЕРСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ м. КИЄВА



ПОВІСТЬ ПРО ТЕ,
ЯК МОЖНА ОТРИМАТИ ВИКОНАВЧІ ЛИСТИ НА ПІДСТАВІ РІШЕННЯ ПЕЧЕРСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ
м. КИЄВА

Йдеться про наступне рішення, на підставі якого я звернувся до суду у середу, 28.03.2007 р. о 15:00 год. з заявою про видачу мені його завіреної копії, а також виконавчих листів. Які перепони чинилися при намаганні отримати копію рішення суду – див. попередню повість. На цей раз, при намаганні отримати виконавчі листи, можна було б сподіватися, що працівники суду не будуть морочити мені голову, а видадуть необхідні виконавчі листи протягом розумного строку.

Спочатку нагадаю зміст рішення суду (вступна та резолютивна частини):

Справа №2-112-1/07

01 лютого 2007 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Гуль В.В.,
при секретарі Бистрая А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Салміна Олега Володимировича. Василюка Миколи Венедиктовича, Костяної Лариси Григорівни, Бренич Романа Михайловича, Кіфи Людмили Володимирівни до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, Відкритого акціонерного товариства "Київгаз", третя особа державний галузевий архів Центральної геофізичної лабораторії про усунення порушень прав споживачів при розрахунках за послуги з теплопостачання, та самостійними позовними вимогами Семеновича Віталія Івановича до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", Комунального підприємства по утриманню житлового господарського Солом'янського району м. Києва, Відкритого акціонерного товариства "Київгаз", третя особа державний галузевий архів Центральної геофізичної лабораторії, про усунення порушень прав споживача при розрахунках за послуги з теплопостачання, а також стягнення на користь Кіфи Людмили Володимирівни матеріальної та моральної шкоди - встановив:

< … >

суд - вирішив:

Зобов'язати Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва на протязі 30 днів провести перерахунки за послуги з теплопостачання для Салміна Олега Володимировича, Костяної Лариси Григорівни, Бренича Романа Михайловича, Кіфи Людмили Володимирівни, Василюка Миколи Венедиктовича, Семеновича Віталія Івановича за розрахункові опалювальні періоди 2001-2006 років у відповідності до вимог п. 2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.10.2000 р. № 1887, п. 2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245, та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.12.2002 р № 2306, про що їх повідомити.
Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарського Солом'янського району м. Києва на користь Кіфи Людмили Володимирівни 5 266,17 гривень - зайво сплачених коштів за послуги теплопостачання.


Пам'ятаєте? Рішення суду набрало законної сили, я вибрав зручний для мене день 28.03.2007 р. і направився до Печерського районного суду м. Києва (вул. Гайцана, 4), щоб отримати завірену копію та замовити виконавчі листи. Витративши півдня, я отримав копію рішення суду, хоч сподівався на підставі попереднього досвіду в інших судах витратити не більше 15 хвилин.

За виконавчими листами прибув майже через два місяці, точніше, 23.05.2007 р. Секретарка канцелярії з радістю мені їх вручила (загалом 7 листів), запропонувала розписатися у книзі почесних відвідувачів, і я щасливий вирішив почимчикувати додому. Але щось не вірилось. Почав переглядати отримані листи. І раптом зауважив, що рішення суду набрало чинності чомусь лише 28 квітня 2007 р., хоч вже 23.03.2007 р. мені вручили прошиту, пронумеровану та скріплену печатками на всіх аркушах копію, яка звісно вважалася такою, що набрала чинності.

Запитую у секретарки – що сталося? Виявляється, 18 квітня 2007 р. у відкритому судовому засіданні, про яке сторони по справі не були повідомлені, суддя Гуль В.В. ухвалив внести по всьому тексту рішення виправлення допущеної описки, а саме – в назві відповідача замість невірно зазначеного слова "господарського" вважати належною назву відповідача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва.

Наслідки – раніше ухвалене рішення від 01.02.2007 р. начебто не набрало чинності, як помилкове. З іншого боку, відповідач отримав індульгенцію, тобто міг не виконувати його та ще й оскаржити після винесення ухвали принаймі на протязі наступних 15 днів. Однак, на щастя, чи на жаль, час покаже, не скористався нагодою.

Звертаюся з заявою про надання мені копії ухвали про виправлення помилки. Секретарка відповідає, що отримати неможливо з тих же причин, з яких вона морочила мені голову при виготовленні копії рішення (читайте попередню Повість).

І тут мені закортіло ще раз подивитися на отримані виконавчі документи. О, жах! На зворотній стороні кожного з них відповідач зазначений стягувачем, а позивачі – боржниками, хоч на лицевій стороні по змісту рішення зауважень немає. Що робити? Якщо негайно повернути ці помилкові листи, то сьогодні вже не було жодних шансів отримати якісні виконавчі документи, крім того, не залишилося б доказів ганебного відношення працівників суду до своїх обов'язків, а ще ж потрібно з'являтися за копією ухвали про виправлення помилки в рішенні.

Вирішив поступити, як цар Соломон. Поїхав додому. Наступного дня виготовив світлокопії помилкових виконавчих листів, просканував та виготовив OCR копії з виправленими помилками, по суті бланки, які варто було лише підписати в суді та поставити печатки, надрукував усе оце, а також заяву до суду про заміну бракованих виконавчих листів.

25 травня 2007 року знову з'являюся перед ясні очі секретарки канцелярії суду з пропозицією забрати неправильні та оформити правильні виконавчі листи, бланки яких вже були мною підготовлені. Не тут то було. Направляє до іншої канцелярії, де я мав зареєструвати заяву з доданими документами. Коли будуть видані виправлені виконавчі листи – відповідь "навідуйтесь".

Набридло навідуватися. Піднімаюся звичним маршрутом на 5-й поверх до приймальні заступника голови суду. Він зайнятий у нарадчій кімнаті. Прийомні години в цей день закінчуються об 11:00 год. Залишилося півгодини. Що вдіяти? Починаю розмовляти з помічницями заступника голови суду, їх на цей раз було аж дві особи. Обидві в один голос відмовляються якимось чином змусити секретарку канцелярії негайно виправити свої посилки. Кажуть, не їх компетенція. Звертайтеся до керівництва апарату суду, тобто в ту канцелярію, куди я здав заву з додатками. Звертаюся. Завідуюча каже, що це також не її компетенція. Декілька разів курсую між 2-м та 5-м поверхами, сподіваючись, що у цих дівчат пробудиться совість. Нарешті, одна з них звертається по телефону до завідуючої апаратом суду, і після не дуже тривалої розмови мені запропонували повернутися до першої з канцелярій, де секретарка таки виготовить мені виконавчі листи. Спускаюся на другий поверх, але вже її прийомні години закінчилися, було 11:15, отже, як вона заявила російською мовою, не зобов'язана. Зручно влаштувавшися у кріслі, почала демонстративно пригощатися бананом. Чомусь згадалося, що Україна – бананова республіка. Прийшлося пригрозити, що ще раз піднімуся на 5-й поверх. Подіяло. Почала повторно набирати тексти зворотніх сторінок виконавчих листів. Питаю, а чому б не використати виготовлені мною бланки, типографська якість яких навіть вище бракованих оригіналів. Принципово клацає на клавішах комп'ютера. Так продовжувалося 45 хвилин. Нарешті вручає мені надруковані нею листи з її автографом, повертає мені мої бланки, і знову пропонує поставити підпис у книзі почесних відвідувачів. Ставлю підпис, але ще потрібно отримати автограф судді. Суддя проводить засідання, коли вийде з залу – невідомо. Звертаюся до знайомих суддів – чи не зможуть поставити підпис замість Гуля В.В. Кажуть, що ні. Секретарки в один голос – нічого вдіяти неможливо. Не вірю.

У розпачі знову піднімаюся на 5-й поверх. О щастя, заступник голови суду вийшов з нарадчої кімнати. Показую, що трапилось. Говорить – проблема. Підписує листи. Але попереджає, що гербової печатки немає, забрала голова суду, її приймальня на Хрещатику, 42. Нагадую читачам, події відбувалися на іншій території, за адресою вул. Гайцана, 4. Пригадую, що печатку на Хрещатику, 42 поцупив звільнений Президентом колишній голова суду, та вивіз її в Умань (навіщо?). Про це повідомляли засоби масової інформації.

Пригадую, що мені потрібна ще копія ухвали про виправлення описок в рішенні суду. Починаю дивуватися, що на протязі останніх двох місяців з тих пір, коли розвивалися події навколо отримання копії рішення суду за участю тих же героїв, нічого не змінилося. Брутальне ставлення до відвідувачів – норма працівників суду. Нагадав, хто утримує суди. Подіяло. Негайно пролунала команда видати мені копію ухвали. Помічниці голови суду, які ще годину тому назад накидалися на мене, як юні тигриці, клялися, що сьогодні я взагалі нічого не отримаю, мовчали, як в воду опущені. Не знаю, що на них подіяло. Заступник голови суду мені хвилиною раніше повідомив, що заходи впливу на працівниць апарату суду не діють. Якісь недоторкані вони, чи що?

Ніколи було вже з'ясовувати подробиці, потрібно було встигнути на Хрещатик, 42, де у новопризначеної голови суду Інни Отрош зберігається омріяна гербова печатка. Захеканий, з'являюся за 1 хвилину до обідньої перерви. Думав, спізнився. Несподівано секретарка, а може помічниця, погодилася поставити печатки, але потрібно зачекати в коридорі. Правильно, а то ще й ця печатка зникне, якщо не почекати в коридорі. Ще 10 хвилин за межами початку обідньої перерви, і мені вручають 7 виконавчих листів та ухвалу про виправлення описок у рішенні суду з досить мокрими печатками. Від сухих би відмовився.

Що далі? Далі буде повість про те, як ВДВС Солом'янського РУЮ буде примусово вибивати гроші з боржника під час виконавчого провадження. Але це справа майбутнього.

ЕПІЛОГ.

Для чого це я знову написав. Для того, щоб розповсюджувати інформацію про свавілля, яке панує навіть у столичному суді. Для того, щоб інші учасники інших процесів скористалися моїм досвідом у відстоювання своїх прав. Для того, щоб ні у кого не залишалося ілюзій відносно реалій столичного судочинства. Для того, щоб усі зрозуміли, що усі гілки влади, у тому числі й судова, залишаються безконтрольними з боку суспільства, а тому зловживають. І з цим потрібно перманентно боротися.

"ГРО-ЗА" – Громадський правоЗАхисник http://gro-za.io.ua


Создан 27 мая 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Продвижение Вашего Бизнеса в Интернете. Компания Maklen
Офіційний сайт Солом'янської районної у м.Києві адміністрації