КАСАЦІЙНА СКАРГА на рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі про виселення

 
 

КАСАЦІЙНА СКАРГА на рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі про виселення

Оскаржується рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30.08.2006 р. по цивільній справі № 2-1689-1006 (після ухвали Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2007 р. по справі № 22-10097)



До Верховного Суду України
вул. Пилипа Орлика, 4-а, м. Київ, 01001

На рішення Солом'янського районного суду м. Києва
від 30.08.2006 р., вул. Шутова, 1, м. Київ, 03113
Суддя – Кушнір С.І.
Цивільна справа № 2-1689-1/06

Суб'єкт звернення зі скаргою в інтересах відповідачів: Куля Віктор Іванович, вул. Боткіна, 4, кв. 18, м. Київ, 03055, тел. 457-40-72

Сторони по справі:

Позивач: ВАТ "Південтеплоенергомонтаж",
вул. Пушкінська, 27, м. Київ, 01601

Відповідачі:
Атаманський Олександр Іванович,
Атаманська Людмила Петрівна,
мешкають по вул. Монтажників, 99/1, к.3, м. Київ, 03069

Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2007 р. по справі № 22-10097 колегії суддів у складі Осипенка М.І., Горелкіної Н.А., Шиманського В.Й.

14 травня 2007 р.


КАСАЦІЙНА СКАРГА
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі про виселення з житлового приміщення

На рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30.08.2006 р. по цивільній справі № 2-1689-1006 (після ухвали Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2007 р. по справі № 22-10097)

Межі оскарження: стосовно виселення відповідачів без надання іншого житла з кімнати № 3 в гуртожитку по вул. Монтажників, 99/1 в м. Києві


Оскаржуване рішення оголошене заочно 30 серпня 2006 р., отримане відповідачами 05 вересня 2006 р. Заява про перегляд заочного рішення подана до суду 09 вересня 2006 р., однак тривалий час залишалася без розгляду.

26 жовтня 2006 р. о 12-00 розпочалося судове засідання по розгляду заяви про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30.08.2006 р. про виселення Атаманського О.І., Атаманської Л.П. з гуртожитку. При цьому, як у подальшому з'ясувалося, замість повного фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом здійснювалася лише імітація цього процесу. Носій технічного запису, доданий до справи, не містить файлів звукозапису судового процесу, крім оголошеного рішення після виходу суду з нарадчої кімнати. Зауваження щодо неповноти технічного запису всупереч вимогам ч. 2 ст. 199 ЦПК України не були розглянуті у термін, передбачений ч. 4 ст. 199 ЦПК України, відповідна ухвала не була постановлена. Сказане підтверджується наступними доказами:

- ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.10.2006 р. по справі № 2-1689-1/06 (додаток № 5);
- зауваженням від 02.11.2006 р. до копії фонограми запису судового засідання технічними засобами (додаток № 6);
- зауваженням (повторно) від 21.11.2006 р. щодо технічного запису судового засідання (додаток № 7);
- зауваженням (втретє) від 21.11.2006 р. щодо технічного запису судового засідання (додаток № 8);
- повідомленням судді Кушнір С.І. від 05.12.2006 р. к-23 № 2-1689-1/06 про неможливість розгляду зауважень щодо технічного запису судового засідання від 04.12.2006 р. (додаток № 9).

Однак, при цьому суддя не звернула жодної уваги на зауваження від 02.11.2006 р., 21.11.2006 р., які надійшли до дати відправлення цивільної справи до Апеляційного суду м. Києва (30.11.2006 р. за вказаним вище повідомленням), і не постановила з цього приводу ухвалу.

Крім того, під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишилися нерозглянутими:

- клопотання від 26.10.2006 р. про витребування доказів – правовстановлюючих документів на, а також витягу з Реєстру прав власності нерухоме майно за адресою вул. Монтажників, 99/1 (додаток № 10);
- клопотання від тієї ж дати про залучення до судового розгляду справи органу опіки та піклування (додаток № 11).

Ухвали з цього приводу відсутні у матеріалах справи, відсутня і фонограма технічного фіксування судового розгляду заяви про перегляд заочного рішення (крім проголошення ухвали), а протокол судового засідання від 26.10.2006 р. не міг вестися з огляду на фіксацію судового засідання технічними засобами.

Таким чином, в матеріалах справи відсутня повна та достовірна інформація щодо дій головуючого судді, яка віднеслась до розгляду заяви про перегляд заочного рішення упереджено, відмовила представнику відповідачів у праві надавати докази та заперечення, не звернула увагу на неповне з'ясування істотних обставин справи, відмовилася розглядати клопотання про залучення третіх осіб та про витребування доказів, не постановила ухвалу про розгляд зауважень щодо технічного запису судового засідання, що є суттєвим порушенням норм процесуального прав.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заочне рішення було прийняте судом першої інстанції поспішно, упереджено, з суттєвими порушеннями норм матеріального та процесуального права, а тому не відповідає фактичним обставинам справи, які в суді не досліджувалися, і повинно бути скасоване.

Нижче наводиться аргументація щодо порушень вимог законодавства, які привели до ухвалення неправосудного рішення.

Винесене рішення є незаконним та необгрунтованим, оскільки ухвалене на неповно з'ясованих обставинах справи та з порушеннями норм матеріального та процесуального права.

На підставі ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, на що суд не звернув належної уваги, а саме:

1. Всупереч Постанові Пленуму Верховного Суду України від № 2 від 12.04.85 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» п. 22 не було встановлено належним чином, чи є будинок № 99/1 по вул. Монтажників в місті Києві гуртожитком.

2. Всупереч тій же Постанові не було встановлено належним чином, чи будинок № 99/1 по вул. Монтажників в місті Києві зареєстрований як гуртожиток у виконкомі районної в місті Ради.

3. Всупереч тій же Постанові не було встановлено належним чином, чи є дозвіл санепідстанції на заселення будинку № 99/1 по вул. Монтажників в місті Києві як гуртожитку.

4. Не досліджені обставини, які свідчать про наявність або відсутність права власності на будинок № 99/1 по вул. Монтажників, про його реєстрацію в БТІ відповідно до ст. 182 ЦК України.

В матеріалах справи також відсутні докази про державну реєстрацію юридичної особи ВАТ "ПТЕМ", від імені якої позовна заява подана до суду, не наданий затверджений Статут, невідомі склад засновників, мета та цілі діяльності товариства, наявність виду діяльності по утриманню житлового фонду, не встановлена наявність ліцензій на надання житлово-комунальних послуг тощо.

Крім того, всупереч вимогам ч. 7 ст. 119 ЦПК України представник позивача, який підписав позовну заяву, не надав документів, що підтверджують його повноваження. За таких обставин відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України суд повинен повернути позовну заяву позивачеві, але замість цього безпідставно постановив ухвалу від травня 2006 р. про відкриття провадження у справі.

Крім того, у попередньому судовому засіданні всупереч вимогам п. 3 ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд не визначив факти, які визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Суд не перевірив наявність документів, що підтверджують реєстрацію права власності на гуртожиток, такі документи не були надані, оскільки вони взагалі не існують.

Таким чином, позивач не підтвердив, а суд не встановив, чи є ВАТ "ПТЕМ" власником будинку № 99/1 по вул. Монтажників, чи не відчужений цей будинок, чи не переданий він в оренду тощо. Насправді, спірний будинок з 01.01.2006 р. знаходився в орендному користуванні іншої юридичної особи – ТОВ "Бісан-Інвест", тобто ВАТ "ПТЕМ" не є належним позивачем, але й на цю обставину суд також не звернув належної уваги.

Суд взагалі не дослідив питання, хто є по закону власником спірного будинку. Слід зазначити, що Указом Президента України від 09.12.97 № 1342/97 затверджено Положення про Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, яким на Комітет покладено здійснення функцій координації і нормативно-методичного забезпечення діяльності БТІ та впровадження державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Стаття 182 Цивільного кодексу України передбачає обов'язкову реєстрацію прав на нерухомість. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яка є публічною, здійснюється відповідним органом, відмова у державній реєстрації, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені в суді. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

На виконання Указу Президента наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.98 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 р. за № 399/2839, затверджена Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (далі – Інструкція). Інструкція діє на всій території України і є обов'язковою для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності.

Відповідно до п.1.4 Інструкції, державній реєстрації в БТІ підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. А п.1.6 встановлює, що державна реєстрація в БТІ є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація згідно з п. 2.2 Інструкції поділяється на первинну та поточну. Коли об'єкт нерухомості вперше записується в реєстрову книгу, то під тим же реєстровим номером записується і суб'єкт права власності – фізична чи юридична особа (п. 2.3). Поточна реєстрація – це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших (п. 2.5). Вона провадиться в тій самій реєстровій книзі і під тим самим реєстровим номером, за яким провадилася первинна реєстрація об'єкта нерухомості (п. 2.6). Поточна реєстрація права власності, як і первинна, провадиться на підставі правовстановлюючих документів, передбачених додатком 1 до цієї Інструкції (п. 2.7). До таких документів, зокрема, відносяться накази органів Фонду державного майна з додатком – переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею місцевими органами державної виконавчої влади або місцевого самоврядування свідоцтва на право власності регламентований п. 4.1 Інструкції, зокрема, фізичним та юридичним особам, прийнятим у співзасновники підприємства, які внесли в статутний фонд цього підприємства об'єкт нерухомого майна.

У подальшому наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованим там же 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, затверджено нині діюче Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі – Положення), яким підтверджені основні приписи попередньої Інструкції. Зокрема, п. 6.1 Положення передбачає оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади або місцевого самоврядування зокрема юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідних органів з заявами про оформлення свідоцтва на право власності, не отримав належним чином оформлених правовстановлюючих документів на будинок № 99/1 по вул. Монтажників після реєстрації акціонерного товариства (відсутній наказ ФДМУ про передачу у власність товариству житлового будинку), а також не звертався до БТІ з заявою про реєстрацію права власності.

Спірний будинок не пройшов реєстрацію, як гуртожиток, у Солом'янській райраді м. Києва, відсутні дозволи санепідстанції на його заселення, як гуртожитку.

Крім того, Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (ч. 9 ст. 8) встановлено, що у разі зміни форми власності підприємств, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських рад. Але ця вимога закону була порушена.

За таких обставин, у відсутності правовстановлюючих документів, зареєстрованих в БТІ, нерухоме майно слід вважати безхазяйним і таким, що відповідно до ст. 335 ЦК України може бути передане за рішенням суду у комунальну власність. Тому суд не мав законодавчих підстав ухвалювати оскаржуване рішення про виселення відповідачів з будинку, на який не оформлено та не зареєстроване належним чином право власності.

Суд також не врахував інтереси неповнолітніх дітей сім'ї Отаманських, не залучив до розгляду справи орган опіки і піклування, Київську міську державну адміністрацію (КМДА), незважаючи на подане клопотання відповідного змісту (додаток № 11).

На даний час, у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2007 р. Законом України "Про житловий фонд соціального призначення" з усією очевидністю можна стверджувати, що сім'я Отаманських має право на отримання соціального житла, яке може бути гуртожитком або навіть окремою квартирою, причому КМДА зобов'язана надати таке житло. Тим більше, що один з двох дітей – Атаманський Ігор Олександрович 1995 р.н. є інвалідом з дитинства внаслідок невиліковної хвороби – лімфобластичного лейкозу (додатки №№ 12, 13). Заява сім'ї Атаманських про надання соціального житла на адресу голови КМДА на даний час залишається без розгляду.

Отже, виселяти цю сім'ю без надання іншого житла на підставі застарілого Житлового кодексу Української РСР, який не враховує вимог Конституції України, законодавство і реалії незалежної держави, не відповідає нормам права.

За таких обставин, у відсутності правовстановлюючих документів, зареєстрованих в БТІ, нерухоме майно слід вважати безхазяйним і таким, що відповідно до ст. 335 ЦК України може бути передане за рішенням суду у комунальну власність. Тому суд не мав законодавчих підстав ухвалювати оскаржуване рішення про виселення відповідачів з будинку, на який не оформлено та не зареєстроване належним чином право власності.

Під час розгляду справи Апеляційним судом м. Києва були порушені норми процесуального права, передбачені ст. 303 ЦПК України, а саме не були досліджені докази, в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, не звернув увагу на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції. Ухвала Апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України, оскільки в ній по суті відсутня описова частина, зокрема, не викладені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, доводи та заперечення позивача, встановлених судом першої інстанції обставин. Відсутня також мотивувальна частина, оскільки не зазначені мотиви, з яких Апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

З урахуванням викладеного вище та суттєвим порушенням судами обох інстанцій норм матеріального і процесуального права, які привели в свою чергу до постановлення незаконного та необгрунтованого рішення, керуючись ст. ст.10, 213, 230, 292, 294, 296, 297, 307 ЦПК України,

Прошу:

1. Прийняти до розгляду цю касаційну скаргу.
2. З огляду на те, що у сім'ї Атаманських виховуються двоє дітей, один з яких є інвалідом з дитинства внаслідок тяжкого захворювання, що потребує лікування у відповідних лікарнях м. Києва, а також можливого вирішення питання про надання Київською міською державною адміністрацією соціального житла цій сім'ї, постановити ухвалу про зупинення виконання рішення суду до розгляду скарги по суті.
3. Постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції у справі № 2-2438/06 за позовом ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» про виселення із кімнати гуртожитку без надання іншого житла і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Додатки:

1. Квитанції про сплату держмита та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду касаційної скарги.
2. Копії довіреностей на представництво інтересів Атаманського О.І., Атаманської Л.П.
3. Копія рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30.08.2006 р. по справі № 2-1689-1/06.
4. Копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2007 р. по справі № 22-10097.
5. Копія ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 26.10.2006 р. по справі № 2-1689-1/06.
6. Зауваження від 02.11.2006 р. до копії фонограми запису судового засідання технічними засобами.
7. Зауваження (повторно) від 21.11.2006 р. щодо технічного запису судового засідання.
8. Зауваження (втретє) від 21.11.2006 р. щодо технічного запису судового засідання.
9. Повідомлення судді Кушнір С.І. від 05.12.2006 р. к-23 № 2-1689-1/06.
10. Клопотання від 26.10.2006 р. про витребування доказів – правовстановлюючих документів на, а також витягу з Реєстру прав власності нерухоме майно за адресою вул. Монтажників, 99/1.
11. Клопотання від тієї ж дати про залучення до судового розгляду справи органу опіки та піклування.
12. Медичний висновок № 7 від 27.02.2006 р. Центральної районної лікарні смт Оратів Вінницької області на дитину (підлітка) інваліда з дитинства Атаманського Ігоря Олександровича 30.05.95 року народження.
13. Довідкою від 13.05.2006 р. Інституту гематології та трансфузіології Академії медичних наук, якою підтверджується діагноз захворювання та інвалідність дитини Атаманського І.О.
14. Копія касаційної скарги з додатками.
15. Клопотання про зупинення виконання рішення суду.


Представник відповідачів Куля В.І.


Создан 13 мая 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Продвижение Вашего Бизнеса в Интернете. Компания Maklen
Офіційний сайт Солом'янської районної у м.Києві адміністрації