ПОВІСТЬ ПРО ТЕ, ЯК МОЖНА ОТРИМАТИ РІШЕННЯ СУДУ У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОННОМУ СУДІ м. КИЄВА

 
 

ПОВІСТЬ ПРО ТЕ, ЯК МОЖНА ОТРИМАТИ РІШЕННЯ СУДУ У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОННОМУ СУДІ м. КИЄВА

Для отримання копії рішення суду у Печерському райсуді м. Києва потрібно майже півдня. Це якщо відсутня черга до канцелярії.



ПОВІСТЬ ПРО ТЕ,
ЯК МОЖНА ОТРИМАТИ РІШЕННЯ СУДУ У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОННОМУ СУДІ
м. КИЄВА

Йдеться про наступне рішення, за копією якого я звернувся до суду у середу, 28.03.2007 р. о 15:00 год.

ПРОЛОГ.

Нижче наведені вступна та резолютивна частина рішення:

Справа №2-112-1/07

01 лютого 2007 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Гуль В.В.,
при секретарі Бистрая А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами Салміна Олега Володимировича. Василюка Миколи Венедиктовича, Костяної Лариси Григорівни, Бренич Романа Михайловича, Кіфи Людмили Володимирівни до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, Відкритого акціонерного товариства "Київгаз", третя особа державний галузевий архів Центральної геофізичної лабораторії про усунення порушень прав споживачів при розрахунках за послуги з теплопостачання, та самостійними позовними вимогами Семеновича Віталія Івановича до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", Комунального підприємства по утриманню житлового господарського Солом'янського району м. Києва, Відкритого акціонерного товариства "Київгаз", третя особа державний галузевий архів Центральної геофізичної лабораторії, про усунення порушень прав споживача при розрахунках за послуги з теплопостачання, а також стягнення на користь Кіфи Людмили Володимирівни матеріальної та моральної шкоди - встановив:

< … >

суд - вирішив:

Зобов'язати Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва на протязі 30 днів провести перерахунки за послуги з теплопостачання для Салміна Олега Володимировича, Костяної Лариси Григорівни, Бренича Романа Михайловича, Кіфи Людмили Володимирівни, Василюка Миколи Венедиктовича, Семеновича Віталія Івановича за розрахункові опалювальні періоди 2001-2006 років у відповідності до вимог п. 2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.10.2000 р. № 1887, п. 2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 р. № 1245, та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.12.2002 р № 2306, про що їх повідомити.
Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарського Солом'янського району м. Києва на користь Кіфи Людмили Володимирівни 5 266,17 гривень - зайво сплачених коштів за послуги теплопостачання.


Отже, рішення суду набрало законної сили, я вибрав зручний для мене день і направився до Печерського районного суду м. Києва (вул. Гайцана, 4), щоб отримати завірену копію та замовити виконавчий лист. Розпорядком роботи суду встановлені прийомні дні та години: в понеділок з 15:00 до 18:00, у вівторок з 9:00 до 12:00, у середу з 15:00 до 18:00, у п'ятницю з 8:00 до 11:00. Не дуже зручно, з огляду на мою занятість, але що вдієш. Я вибрав середу 28.03.2007 р.

На моє здивування, біля канцелярії по цивільних справах ніякої черги не було. Порівняйте з ситуацією у Солом'янському або у Шевченківському районних судах. Особливо у Солом'янському, де черга з 10:00 до 13:00 щовівторка до канцелярії у цивільних справах не залишає ніяких шансів отримати якийсь документ саме у цей день. У інші 2 дні, середу та четвер, черги трохи менші, але вистоювання протягом години чи більше гарантовано.

Звертаюся до секретаря канцелярії за рішенням суду. Виявляється, копія для сторін у справі не була виготовлена. Секретар вимагає від мене заяву, направляє до судді за резолюцією. Добре, що й суддя в це день не зайнятий слуханням справ. Отримую підпис майже без затримки. Повезло, бо саме в цю мить суддя виходив з кабінету і погодився поставити автограф.

З радістю повертаюся до канцелярії. Секретарка відбирає у мене заяву, паспорт, та вручає товстелезну папку з матеріалами справи. Рядом на дверях об'ява – виносити матеріали справи за межі канцелярії суворо заборонено. Запитую у секретарки, для чого мені потрібна справа, але ж я запросив лише копію рішення. Вона направляє мене на 1-й поверх до "юристів", які мають виготовити копію для мене. Було дивно це чути, але оскільки секретарка повідомила мені це тоном, який не залишає можливостей для заперечень, підкорився, хоч і розумів, що це дурниця. Але як довести? Треба сходити до "юристів".

Насправді на 1-му поверсі суду ніяких "юристів", якщо не зважати на наявність працівників міліції, що охороняють суд, не виявилося. Правда, на відчинених дверях невеличкої кімнати красувалась табличка саме такого змісту – "Юристи". Заходжу до кімнати, бачу дівчину, яка обслуговує досить потужний копіювальний апарат. Звертаюся до неї з повідомленням, що секретар канцелярії направила мене до "юристів" для отримання копії та передаю їй справу. Вона справу не бере, пояснює, що ніяких юристів тут немає, а послуги з копіювання платні. Я дивуюся, бо рішення суду мені повинні надати без додаткової оплати, це входить у витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи. Вона погоджується, але направляє мене до канцелярії, нехай там вирішують.

Повертаюся до канцелярії. Секретарка також погоджується, але повідомляє, що виготовити копію вона не може, бо не має копіювального апарату. Я починаю сперечатися, пояснюю, що мене це не стосується, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ЦПК. Запитую, хто може вирішити цю суперечку. Отримую відповідь – ніхто, можете написати скаргу і подати її до загальної канцелярії. Заперечую знову, я прийшов сюди не скарги подавати, а отримати рішення суду, це моє право. Тоді секретарка сказала, що ніхто нічого не може вдіяти, усі з цим порядком погоджуються, а я не такий.

Дійсно, я не такий. Я добре за останні 15 років участі у судочинстві звик ще й не до таких витівок. За браком часу ніяк не зібрався зі спогадами і не склав довідник для громадськості про типові витівки та як з ними боротися. Але роздратовуватися чи напружуватися не прийшлося, інтуїтивно рухаюся на 5-й поверх до заступника голови суду. Очікував чергу (якраз прийомні години), але черги не було. Проте помічник голови до кабінету не пропустила, потрібно чекати. Невідомо чому, адже прийомні години, і відвідувачів не було. Очевидно, заступник вів конфіденційну розмову з кимось по телефону.

Не очікуючи, пояснюю помічнику, чому я завітав. Вона неохоче вислухала, запропонувала почекати хвилин 10, копію виготовить на своєму апараті. Чекаю. Нарешті, справа з копією мені повертається. Розглядаю копію. Явно не вистачає одного аркуша. Порівнюю з оригіналом. І там не вистачає. Порівнюю з коротким текстом рішення (вступна і резолютивна частина). Дійсно, резолютивна частина суттєво відрізняється, приблизно 2/3 тексту випали. Звертаюся до помічника заступника голови. Каже, що нічого не може вдіяти, звертайтеся до заступника голови. На щастя, двері кабінету заступника відчиняються, запитую, чи можна зайти. Чіткого дозволу не отримав, але й заперечень не було. Заходжу до кабінету, повідомляю про те, що сталося. Заступник спочатку не зрозумів, узяв матеріали справи та копію рішення, вийшов у передпокій до помічниці. Удвох вони пересвідчилися, що в матеріалах справи не вистачає принаймі одного аркуша з рішенням. Викликають головуючого суддю В.В. Гуля та його секретарку, мені пропонують 10 хвилин почекати. Чекаю. Потім виходить помічник заступника голови і пропонує підійти до кабінету судді, почекати, поки справу розшиють, надрукують втрачену частину тексту рішення, потім справу зшиють, потім доповнять копію рішення.

Чекаю 10-15 хвилин. Отримую справу та копію рішення, несу до канцелярії для подальшого оформлення. Повертаю справу, отримую паспорт, запитую, що далі робити з копією. Секретар канцелярії повертає копію, говорить, що потрібно прошити. Я їй пропоную це здійснити. Вона каже, що це не її обов'язок, це мала зробити секретарка судді. Повертаюся до кабінету судді. Добре, що і суддя і секретарка на місці, а не в залі судового засідання. Вона забирає копію, пропонує 10 хвилин почекати. Все звично, чекаю. Виносить прошиту копію рішення. Пропонує звернутися до канцелярії для подальшого оформлення. Звертаюся.

Секретарка канцелярії повідомляє, що копія рішення прошита неправильно, направляє знову до секретарки судді. Повертаюся. Секретарка бере злощасну копію, обіцяє розшити, знову прошити і повернути через 10 хвилин. Чекаю. Добре, що жодної черги немає. Приблизно через 10 хвилин дійсно отримую наново прошиту копію рішення.

Звичним маршрутом прямую до канцелярії у цивільних справах. Секретарка повідомляє, що все гаразд, але печатки у неї немає, необхідно звернутися до кабінету заступника голови суду. Піднімаюся на 5-й поверх, помічник заступника зауважує, що на останньому аркуші не вистачає підпису судді. Пропонує повернутися до кабінету судді. Повертаюся. Добре, що суддя на місці. Підписує.

Повертаюся на 5-й поверх до кабінету заступника голови суду. Прошу засвідчити оформлену копію відбитками печатки. Помічниця заступник голови проставляє печатку на сторінці з підписом судді та на звороті, де знаходяться кінчики нитки, якою прошитий документ. На решті сторінок ставити печатку відмовляється. Роз'яснюю, що Апеляційний суд від мене вимагає, аби мокрий відбиток печатки був на кожній сторінці рішення суду. Повідомляю, що копія рішення витребувана Апеляційним судом у якості доказу по іншій справі з аналогічними обставинами, які не потребують повторного доказування. Не допомагає. Посилаюся на досвід з судами інших районів м. Києва, у тому числі найближчого – Шевченківського. Не допомагає.

В котрий раз заходжу до кабінету заступника голови суду, перед тим почекавши 20 хвилин. Заступник вислухує, дивується, каже, що відбитки печатки на решті сторінок не потрібні. Але виходить знову до передпокою, доручає помічниці проставити відбитки печатки. Без великого задоволення вона це робить, я дякую і направляюся до канцелярії у цивільних справах, щоб визначитися з виконавчим листом. Секретарка повертає мою заяву, пропонує написати розписку про отримання копії рішення суду. Пишу розписку, запитую, а як бути з виконавчим листом. Вона роздратовано каже, що у неї добра пам'ять, що склерозу у неї немає (очевидно, натякаючи, що склероз повинен бути у мене). Щось пробурчала ще, я не зрозумів, коли ж мені видадуть виконавчий лист. Але вже не став перепитувати, бо робочий день ось-ось має закінчуватися, а у мене виникло бажання в шостий раз зайти до заступника голови суду.

І тут я йому виклав усе, що думаю з цього приводу. Він погодився, що я марно втратив півдня свого робочого часу на справу, яка повинна була вирішена максимум на протязі 15 хвилин. Але, як і у інших судах, поскаржився на погане матеріальне забезпечення суду (столичного!), на низьку зарплату, а тому й низьку кваліфікацію та безвідповідальність технічних працівників, що він майже не може вплинути на покращення ситуації.

Заступник голови суду виявився дуже молодим. Мені 69 років, йому близько 30. Отже, ще не навчився брутальному поводженню, на відміну від голів та їх заступників у інших районах міста Києва. Маю досвід і у цьому питанні. З огляду на його позитивний настрій, став йому заперечувати. Порадив скористатися досвідом американських фірм, де технічні працівники отримують у десятки разів вищу зарплату, але керівництво вважає за необхідне щотижня їх інструктувати та контролювати. Заступник голови повідомив, що він проводить наради. Я зауважив, що мабуть, не по цих питаннях, а також відсутній контроль. Погодився. Я попросив його покінчити з практикою посилання відвідувачів до приміщення "юристів" для отримання копії рішення суду, з безпідставним зволіканням при виготовленні копій, з різного роду зачіпками та відмовами, у тому числі в ситуації з "мокрими" відбитками печатки.

А далі я звернувся з проханням проконтролювати дії судді Гуля В.В. під час судового розгляду моєї справи.

Ці дії викликали подив не тільки у мене, як представника учасників спільного позову, але й у моїх відповідачів – представників Київенерго, Київводоканалу, Київгазу та інших.

По-перше, один з відповідачів – КП УЖГ Солом'янського району м. Києва жодного разу не направив свого представника на судові засідання, які з цієї причини декілька разів переносилися. По-друге, суддя не вжив жодних заходів для примусового залучення цього відповідача. По-третє, своїми витівками настільки ускладнив розгляд простої справи, своїми ухвалами настільки її заплутав, що в решті решт ледь виплутався сам. Єдине, що радує, остаточне рішення про часткове задоволення вимог мене та інших співучасників позову задовольнило. Але ще не факт, чи задовольнило воно КП УЖГ, яке, я впевнений, не було повідомлене про постановлене рішення і з вини суду не отримало його копію.

Крім того, засідання проводилося у залі з поганю акустикою. Через вікно проникав шум з вулиці Московської, який перекривав голос судді. Молодий суддя говорив голосом вмираючого лебедя, особливою коли проголошував ту чи іншу ухвалу про відхилення моїх клопотань. Я звертався з прохання говорити гучніше. Отримував відповідь, що він сам себе і інших учасників добре чує. Я заперечував, посилався на нерозбірливість фонограми, яка записувалася технічними засобами. На мої заперечення він виносив ухвали таким же нерозбірливим голосом. Крім того, у нього ще були такі фокуси. Отримує від мене клопотання у письмовій формі. Починає його розглядати з різних боків, перевертає аркуш з боку на бік. І весь цей час мовчить. Фіксування судового засідання продовжується, але фонограма нічого не фіксує, крім шуму навколишнього середовища. Нарешті оголошує, що суддя видаляється у нарадчу кімнату. Учасники процесу чекають годину, півтори, потім з'являється секретарка, повідомляє, що суддя залишається у нарадчій кімнаті (це у п'ятницю близько 17:00 год.) до понеділка, продовження судового засідання буде о 9:00. Приходимо у понеділок. Чекаємо суддю ще годину, нарешті з'являється суддя і повідомляє про перерву у судовому засіданні на 2 титжні. Яку ухвалу він постановив у нарадчій кімнаті протягом п'ятниці, суботи, неділі, і як він витримав перебування у нарадчій кімнаті без питної води та відповідного харчування, та навіть без сну – можна тільки дивуватися.

Незважаючи на таку поведінку судді, не зважаючи на мою заяву про відвід судді, судовий процес якось рухався, мені вдалося витребувати докази по справі згідно з виконавчим листом за ухвалою про забезпечення доказів, постановленою Шевченківським райсудом м. Києва (розгляд справи починався у цьому суді), нарешті суддя Гуль В.В. проголосив омріяне рішення. На той час свої особисті вимоги у цьому процесі я відкликав, оскільки на той час отримав рішення Солом'янського районного суду м. Києва на власну користь, але залишилися вимоги інших учасників спільного позову, інтереси яких я представляв за довіреністю. У подальшому через виконавчу службу я та ще одна сім'я отримали зайво нараховані кошти загалом на 7735 грн. з копійками.

Таким чином, як видно з постановленого рішення, позовні вимоги решти учасників в основному задоволені, крім компенсації за нанесену моральну шкоду. Але з цим доводиться миритися, бо суди м. Києва взагалі не визнають такого поняття, як моральна шкода, а чинне законодавство, у тому числі ЦК та ЦПК у цьому їм потурає. Особливо задоволена Кіфа Л.В., яка уточнила свої позовні вимоги і довела їх до конкретної суми повернення зайво нарахованих коштів за опалення. Сума в 5 266,17 гривень для будь-кого має значення, а приблизно на таку ж суму можуть розраховувати інші учасники, якщо під час виконавчого провадження змусять КП УЖГ провести перерахунки аналогічним способом.

Повідомивши про це заступника голови суду, я просив його лише про одне – спонукати суддю Гуля В.В. до належної поведінки у судовому засіданні, у тому числі що стосується можливості сприйняття його голосу на слух, розміщення мікрофону на столі головуючого, а також немотивованих мовчанок та перерв у судовому засіданні.

Заступник голови на це відповів, що він не може втручатися в діяльність судді, але пообіцяв наступного разу, якщо у мене буде справа під головуванням того ж судді, прийти на моє прохання в зал судового засідання у якості відвідувача та перевірити, чи продовжується подібна практика.

На тому й покінчили.

ЕПІЛОГ.

Для чого це я написав. Для того, щоб розповсюджувати інформацію про свавілля навіть у столичному суді. Для того, щоб інші учасники інших процесів скористалися моїм досвідом у відстоювання своїх прав. Для того, щоб ні у кого не залишалося ілюзій відносно реалій столичного судочинства. Для того, щоб усі зрозуміли, що усі гілки влади, у тому числі й судова, залишаються безконтрольними з боку суспільства, а тому зловживають. І з цим потрібно перманентно боротися. Декларована змагальність сторін у судовому процесі насправді перетворюється у змагальність однієї з сторін з головуючим суддею, а у подальшому – з судовою владою взагалі.

Останній етап мого змагання успішно закінчився 28.03.2007 р. ціною втрати трьох годин дорогоцінного часу. За цей час можна написати принаймі ще одну позовну заяву.

Будемо сподіватися, що у даній конкретній справі змагатися вже не доведеться.

Повний текст рішення опублікований на моєму персональному сайті та на інших сайтах, де я приймаю участь у Форумах.

"ГРО-ЗА" – Громадський правоЗАхисник
http://viki1234.io.ua


Создан 16 апр 2007



  Комментарии       
Всего 1, последний 1 год назад
))) 09 авг 2015 ответить
Занимательный рассказ. Но печальный.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Продвижение Вашего Бизнеса в Интернете. Компания Maklen
Офіційний сайт Солом'янської районної у м.Києві адміністрації