Апеляційна скарга на абсурдне рішення судді Букіної О М

 
 

Апеляційна скарга на абсурдне рішення судді Букіної О М

Апеляційна скарга на рішення судді Букіної О.М. про відмову задовольнити позовні вимоги споживача комунальних послуг. Рішення абсурдне. Поведінка Апеляційного суду передбачувана.



Апеляційний суд м. Києва,
вул. Володимирська, 15, м. Київ, МСП-01601

Через:
Солом’янський районний суд м. Києва,
вул. М. Кривоноса, 25, м. Київ, 03680
Суддя – Букіна О.М.
Цивільна справа № 2-108/07

Апелянт – представник позивачки
Куля Віктор Іванович, вул. Боткіна, 4, кв. 18, м. Київ, 03055, тел. 457-40-72

Сторони у справі:

Позивачка – Башкірова Наталія Дмитрівна,
вул. Урицького, 26, кв. 86, м. Київ, 03035

Відповідач – ЖБК “Пілот”, вул. Урицького, 26, м. Київ, 03035, тел. 245-03-73

17 квітня 2007 р.


АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-108/07

Оскаржуваним рішенням від 22 березня 2007 р. у справі № 2-108/07 Солом’янський районний суд м. Києва повністю відмовив у задоволенні позову Башкірової Наталії Дмитрівни до ЖБК „Пілот" про визнання недійсним договору від 27.01.2005 року, п.1 протоколу №5 від 22.10.2004 року ЖБК „Пілот", зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок порушення прав споживача.
Зазначене рішення постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та суттєвими порушеннями норм процесуального права, є необгрунтованим і незаконним, а тому у відповідності до ст. 303 ЦПК України підлягає перегляду в апеляційному порядку. При цьому мали місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Підстави для визнання незаконності оскаржуваного рішення полягають у наступному:
У процесі судового розгляду справи позовні вимоги, заявлені в позовній заяві від 6 липня 2005 р., змінювалися та доповнювалися.
Остаточна редакція позовних вимог, які були предметом судового розгляду, сформульована 24.10.2006 р., але надійшла до суду 13.03.2007 р. Матеріали цивільної справи тривалий час знаходилися у Апеляційному суді м. Києва у зв'язку з розглядом апеляційної скарги представника відповідача на ухвалу суду першої інстанції від 30.08.06 р. у справі № 2-4341/05 про відмову від прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви ЖБК "Пілот" до Башкірової Наталії Дмитрівни. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.02.2007 р. апеляційна скарга представника ЖБК "Пілот" була відхилена. Після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції розгляд позовної заяви Башкірової Н.Д. до ЖБК "Пілот" був продовжений, внаслідок чого виникла можливість подати до суду 13.03.2007 р. зазначену вище остаточну редакцію позовних вимог у наступному викладі:

1. Визнати “Типовий договір про проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води“ від 27 січня 2005 р. між ЖБК “Пілот” і Башкіровою Наталією Дмитрівною невідповідним вимогам п.1 ст. 203, п.1 ст. 215, п. 1 ст. 628, ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, та неукладеним.

2. Визнати п.1 Протоколу №5 від 22 жовтня 2004 р. засідання Правління ЖБК “Пілот” невідповідним законодавству та недійсним з дати його постановлення.

3.Зобов’язати ЖБК “Пілот” провести розрахунки з Башкіровою Наталією Дмитрівною за надані послуги з постачання гарячої та холодної води у належну їй квартиру №86 в будинку №26 по вул. Урицького в м. Києві за показниками приладів обліку з дати їх опломбування у відповідності з частиною 3 пункту 1 Розділу ІІІ “Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2007 роки”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1995 р. №947, та на підставі Акту від 23.12.2003 р. сервісної організації “ПКФ “УкрСервісМонтаж” про опломбування водолічильників (водомірів) типу КВ-1,5 №378873 (ГВП), №374323 (ХВП).

4. Зобов’язати ЖБК “Пілот” провести перерахунки з Башкіровою Наталією Дмитрівною за надані послуги з опалення та гарячу воду з урахуванням відхилення реальних температур теплоносія від прийнятих при розрахунках нормативів та з урахуванням обсягів фактично наданих послуг у відповідності до розпоряджень КМДА від 20.10.2000 р. №1887, від 20.06.2002 р. №1245 та від 26.12.2002 р. №2306 за опалювальні періоди 2001-2002, 2002-2003, 2003-2004, 2004-2005 років.

5. Зобов’язати ЖБК “Пілот” негайно укласти з Башкіровою Наталією Дмитрівною у відповідності до вимог ст.ст. 19, 29, ч. 3 ст. 2 та п. 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про житлово-комунальні послуги” договір на надання житлово-комунальних послуг за формою та змістом “Типового договору на надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. №630, а також договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за формою та змістом Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560, з обов'язковими додатками по п. п. 2 і 3 типового договору, у відповідності до Порядку формування тарифів, затвердженого зазначеною постановою.

6. Зобов’язати ЖБК “Пілот” на підставі ст. 21 Закону України “Про захист прав споживачів” відшкодувати Башкіровій Наталії Дмитрівні збитки в розмірі 1172 грн. 11 коп., завдані їй неправомірними діями ЖБК “Пілот” та застосування умов договору, що порушують права споживача порівняно з правами, встановленими п.п. 8, 9, 12, 19, 32, 36, 38 “Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. №630, а також у зв’язку з незаконним використанням ЖБК “Пілот” переваг свого становища у сфері надання житлово-комунальних послуг.

7. Зобов’язати ЖБК “Пілот” на підставі ст. 23 Цивільного кодексу України та ст. 24 Закону України “Про захист прав споживачів” відшкодувати Башкіровій Наталії Дмитрівні моральну шкоду у сумі 5000 грн. 00 коп., завдану їй неправомірними діями вказаної юридичної особи.

8. Зобов'язати ЖБК "Пілот" провести розрахунок витрат на утримання будинку і прибудинкової території, що входять до плати за утримання житла за 2002-2005 роки, відповідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 р. № 939, та повернути з Башкіровій Н.Д. зайво сплачені кошти за утримання житла за період з липня 2002 р. по жовтень 2005 р.
В судовому засіданні від 21.03.2007 року провадження по справі в частині
позовних вимог по п. 5 щодо зобов'язання ЖБК „Пілот" укласти негайно з Башкіровою Н.Д. у
відповідності до вимог ст.ст. 19, 29, ч. 3 ст.2 та п.2 „Прикінцевих положень" ЗУ „Про
житлово-комунальні послуги" договір про надання житлово-комунальних послуг за
формою та змістом „Типового договору на надання послуг з централізованого
опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженого
Постановою КМУ від 21.07 2005 року за №630, а також договір про надання послуг з
утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за формою та змістом
Типового договору, затвердженого Постановою КМУ від 12.07 2005 року за № 560 з
обов'язковими додатками по п.п. 2, 3 Типового договору, у відповідності до Порядку
формування тарифів, затвердженого зазначеною постановою закрито. Представник позивачки заявив про відмову від п. 5 позовних вимог у зв'язку зі зміною обставин, оскільки позивачка 25 грудня 2006 р. подарувала свою квартиру дочці Кіневській Ірині, а тому втратила право на укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг, яке перейшло до обдарованої разом із правом власності на квартиру. Тому представник позивачки не заперечує проти закриття провадження в частині, що стосується укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Однак решта позовних вимог по п.п. 1-4 та 6-8 судом першої інстанції залишені без задоволення безпідставно, що знаходить підтвердження наявними у справі доказами, на які суд не звернув уваги.
Стосовно вимоги по п. 1:
суд неправильно застосував норми матеріального права щодо визнання договору про проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води від 27 січня 2005 р. між ЖБК “Пілот” і Башкіровою Наталією Дмитрівною невідповідним вимогам п.1 ст. 203, п.1 ст. 215, п. 1 ст. 628, ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”. Суд посилається на ту обставину, що зазначений договір передбачений п. 2.1. розпорядження КМДА від 08.06.2001 р. № 1150. Однак при цьому не врахував, що наступним розпорядженням КМДА від 4 вересня 2003 р. № 1641 у вказане розпорядження були внесені зміни та доповнення, зокрема, наступного змісту:
"2.1. Для проведення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку води, експлуатаційною організацією укладається договір про надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення згідно з типовим договором (додаток № 1 до Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 № 1497)"
Обґрунтовуючи свою неправильну позицію, суд посилається на розпорядження КМДА від 04.09.2003 р. № 1641, але при цьому не враховує внесені ним зміни до первісного розпорядження від 08.06.2001 р. № 1150, внаслідок чого замість договору, який слід вважати невідповідним законодавству, повинен укладатися Типовий договір, затверджений постановою КМУ від 30.12.97 № 1497. Суд безпідставно вважає, що обидва розпорядження №№ 1150 та 1641 станом на 22.10.2004 р. були чинними, а правління ЖБК "Пілот" не могло знати про те, що 19.11.2004 р. ці розпорядження будуть скасовані.
Однак, такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Предметом спору між позивачкою та ЖБК "Пілот" насправді була незгода голови кооперативу укладати саме Типовий договір, затверджений постановою КМУ від 30.12.97 № 1497, причому на вказану судом дату, тобто станом на 22.10.2004 р. згідно з розпорядженням № 1641 сторони повинні були укладати Типовий договір, затверджений зазначеною постановою КМУ. Тим більше це стосується фактичної дати 27.01.2005 р., коли під тиском голови ЖБК "Пілот" позивачка вимушена була підписати оскаржуваний договір (з протоколом розбіжностей), затверджений розпорядженням КМДА № 1150, яке було змінене в цій частині розпорядженням КМДА № 1641.
Та обставина, яка свідчить про скасування обох розпоряджень третім розпорядженням КМДА, а саме від 19.11.2004 р. № 2091, підтверджує, що на дату підписання спірного договору від 27.01.2005 р. обидва розпорядження №№ 1150 та 1641 були скасовані. Більше того, відповідно до висновку КМУЮ від 27.07.2004 № 2/30 державна реєстрація нормативно- правових актів – розпоряджень КМДА №№ 1150 та 1641 була скасована, тобто вони втратили чинність з дати виключення його з державного реєстру – через 15 днів після затвердження Висновку. Ця норма закріплена в п.п. 16, 17 "Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 32/5 від 31.07.2000 р. Отже, ЖБК "Пілот" не мало жодних підстав ухилятися від підписання Типового договору, затвердженого чинною на той час постановою КМУ № 1497, та нав'язувати позивачці, всупереч її волі та розумінню протиправності поведінки ЖБК "Пілот", незаконний "Типовий" договір, свого часу також незаконно запроваджений КМДА. Якщо правління ЖБК "Пілот" та його голова навіть і не були обізнані з постановою КМУ від 30.12.97 № 1497, якою затверджений обов'язковий для сторін Типовий договір, то це не виправдовує незаконних дій голови ЖБК та помилок суду першої інстанції при вирішенні спору щодо визнання оскаржуваного договору від 27.01.2005 р. невідповідним вимогам п.1 ст. 203, п.1 ст. 215, п. 1 ст. 628, ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги". При цьому суд повинен був застосувати, але не застосував ст. 68 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Посилання на вказані вище норми законодавства є тим більше актуальним у світлі вимог п. 4 ст. 8 ЦПК України, згідно з якою у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. У даному випадку вищу юридичну силу має постанова КМУ № 1497, яка на час виникнення спору була чинною, та затверджений цією постановою Типовий договір про надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення.
Крім того, суд не звернув жодної уваги на норми ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 р. № 1875-IV, відповідно до п. 6. ч. 1 ст. 5 якого розробка типових договорів віднесена до повноважень центральних органів виконавчої влади, а не до КМДА. Частиною 1 ст. 26 цього Закону визначені істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг. Порівняння тексту спірного договору з переліком істотних умов, наведеним в Законі, дозволяє дійти до єдино правильного висновку, а саме – спірний договір не відповідає вимогам Закону. Крім того, Прикінцевими положеннями Закону встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 р. Зрозуміло, що і після цієї дати укладення договорів повинно здійснювати у відповідності з цим Законом, а не всупереч йому.
Суд також неправильно застосував норми права, встановлені ст.ст. 204, 637, 213, 217, 202-204, 207, 208 ЦК України. Визначальними обставинами, які передбачені саме ЦК України, мають бути вимоги до договору, встановлені у ст.ст. 6, 203, 215, 628, 638 ЦК України, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства;
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 цього кодексу;
- сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано на це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами,
- зміст договору становлять умови, які зокрема є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства,
- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак, оспорюваний договір слід визнати недійсним та неукладеним на підставі перелічених вище положень ЦК України. Характерно, що навіть представники відповідача погодилися вважати цей договір неукладеним, вважаючи цю обставину доказом на свою користь.
Таким чином, представник позивачки обґрунтував безпідставність рішення суду першої інстанції в частині, що стосується п. 1 позовних вимог.
Стосовно вимоги по п. 2:
про визнання п.1 Протоколу №5 від 22 жовтня 2004 р. засідання Правління ЖБК “Пілот” невідповідним законодавству та недійсним з дати його постановлення, суд безпідставно відхилив цю вимогу, посилаючись на п. 50 Статуту ЖБК "Пілот", якою передбачені повноваження правління кооперативу щодо укладання договорів від імені кооперативу, а також на те, що засідання правління відбувалося за участю позивачки. Однак при цьому суд проігнорував норму, закріплену в ст. ст. 68 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Правління кооперативу не мало законодавчих підстав приймати на своєму засіданні рішення, зафіксоване в п. 1 Протоколу № 5 від 22.10.2004 р., яким вимагається від Башкірової Н.Д. підписати "типовий" Договір на проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води, і лише з моменту підписання договору здійснювати розрахунки за показниками лічильників, причому опломбування лічильників доручено здійснити сантехніку Самусенку І.Н. та уповноваженому Святецькому А.Н.
По-перше, як було доведено вище, на дату проведення засідання правління кооперативу останнє мало право вимагати не стільки від позивачки, скільки від голови ЖБК "Пілот" укладення Типового договору про надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення згідно з додатком № 1 до "Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 № 1497". Укладення саме цього договору тривалий час домагалася позивачка, однак голова кооперативу уперто нав'язувала їй та правлінню "типовий" договір, який суперечив навіть п. 2.1 розпорядження КМДА № 1050 (в редакції розпорядження КМДА № 1641 від 04.09.2003 р.), не кажучи вже про постанову КМУ від 30.12.97 № 1497 та про висновок КМУЮ від 27.07.2004 № 2/30 про скасування державної реєстрації обох згаданих розпоряджень.
По-друге, як було встановлено у судовому засіданні під час допиту свідків, сантехнік Самусенко І.Н. не був найманим працівником ЖБК "Пілот", не отримував зарплату у цьому кооперативі, не мав відповідної ліцензії на монтаж та опломбування водолічильників, тобто по відношенню до Башкірової Н.Д. був абсолютно по сторонньою особою без жодних владних повноважень. Те ж і стосується невідомо ким "уповноваженого" Святецького А.Н.
По-третє, суду відомо, що порядок монтажу, демонтажу, повірки квартирних приладів обліку встановлений постановою КМУ від 27 листопада 1995 р. № 947, якою (п. 1 розділу ІІІ затвердженої "Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2007 роки" ) визначено, що установлення, технічне обслуговування, ремонт і контроль за функціями лічильників здійснюється спеціалізованими організаціями та підприємствами, які мають відповідну ліцензію. У відповідності до вимог постанови, позивачка Башкірова Н.Д., як "Замовник", уклала договір від 31 січня 2001 р. з виробничо-комерційною фірмою "УкрСервісМонтаж" про виконання робіт по монтажу водомірних узлів за адресою "Замовника" (вул. Урицького, 26, кв. 86), згідно з яким були встановлені лічильники холодної води № 374323 та гарячої води № 378873.
Зазначена організація на той час мала Державну ліцензію КВ № 02397 від 2 квітня 1999 р. на виконання спеціальних видів робіт, у тому числі установлення контрольно-вимірювальних, показуючи приладів, водомірних вузлів, з терміном дії, продовженим до 2 квітня 2005 р. У подальшому, згідно з Договором від 25.11.2003 р. між тією ж фірмою та позивачкою Башкіровою Н.Д. 23.12.2003 р. були виконані роботи по демонтажу та монтажу лічильників води після їх повірки в період з 27.11.2005 р. по 02.12.2003 р. у ВАТ "АК "Київводоканал", після чого лічильники опломбовані пломбою УСМ:27. Проте голова ЖБК "Пілот" законність встановлення лічильників не визнавала.
Ще раз, у зв'язку з наближенням трирічного терміну чергової повірки лічильників довірена особа – Домбровський І.Й. за довіреністю Башкірової Н.Д. звернувся з заявою від 20.09.2006 р. до голови ЖБК "Пілот" про забезпечення відповідно до вимог постанов КМУ № 560 від 12.07.2005 р. та № 530 від 21.07.2005 р. зняття показників лічильників перед повіркою, демонтаж, транспортування, повірку, повторний монтаж, опломбування лічильників після повірки, зняття показників після повторного монтажу з оформленням відповідного акту. Однак голова ЖБК "Пілот" і на цей раз ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків. У листі від 08.11.2006 р. № 62 голова правління Гордієнко Г.П. (без підпису) повідомляє, що незалежно від здійснення повірку лічильників води ЖБК буде нараховувати плату за споживання води у квартирі Башкірової Н.Д. на загальних підставах по розподілу показників лічильників на всіх мешканців будинку, очевидно, маючи на увазі загальнобудинкові лічильники, посилаючись при цьому на відсутність належним чином оформлення договору на користування водою і умов здійснення розрахунків на даний вид послуг на підставі лічильників води, а також у зв'язку з позовом на ЖБК до суду про визнання цього договору недійсним.
Однак, викладена позиція голови ЖБК "Пілот" суперечить "Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженим постановою КМУ від 21ю07.2005 р. № 630. Пунктом 10 зазначених Правил встановлено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених п. 16 цих Правил, тобто у разі помилки у показаннях за межами, передбаченими паспортом квартирного засобу обліку, та зменшення плати на відсоток, що перевищує межі точності для цього засобу обліку. Відповідно до п. 11 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку як різницю між загальнобудинковими витратами води та сумарних витрат за показаннями усіх квартирних приладів обліку.
Тоді Башкірова Н.Д., яка з осені 2005 р. перебувала в Німеччині, у грудні 2006 р. повернулася до м. Києва, втретє уклала з ВКФ "УкрСервісМонтаж" договір № 61223/1 від 23.12.2006 р. про технічне обслуговування і підготовку засобів вимірювальної техніки до повірки, згідно з яким лічильники води були зняті, їх показники зафіксовані у Акті прийому лічильників, після чого лічильники повірені 28.12.2006 р. і після повірки встановлені 29.12.2006 р. та опломбовані пломбою УСМ. В той же день представник Башкірової Н.Д. Домбровський І.Й. надіслав поштою листа голові правління ЖБК "Пілот" про фіксування показників лічильників після демонтажу, повірки, повторного монтажу та опломбування після чергової повірки уповноваженою на це організацією згідно з ліцензією АБ № 104681, строк дії якої встановлений з 10.05.2005 р. по 10.05.2010 р. Однак, голова правління, отримавши зазначений лист 13.01.2007 р., жодних заходів з цього приводу не здійснила, що є порушенням вимог п. 9 Правил, згідно з якими періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця, яким у даному випадку є ЖБК "Пілот". Крім того, виконавець зобов'язаний квартирні засоби обліку взяти на абонентський облік.
Систематична безпідставна відмова голови ЖБК "Пілот" від виконання вимог постанови КМУ № 630 та раніше діючої постанови КМУ № 1497 щодо обов'язкового урахування показників лічильників при справлянні плати за водопостачання та водовідведення підтверджується матеріалами справи, у тому числі скаргами споживачки, копіями відповідних договорів, актів, звернень до голови ЖБК та паспортів лічильників з відмітками про їх повірку.
Посилання суду на те, що позивачка відмовлялася підписати акт перевірки показників лічильників, та на те, що представник позивачки не заперечував проти цієї обставини, є суцільною вигадкою. По-перше, ні в матеріалах справи, ні в рішенні суду немає жодних документів, які б свідчили про існування акту чи актів перевірки показників лічильників, підписати який або які відмовлялася підписати позивачка. По-друге, в матеріалах справи наявні копії актів про виконані роботи сервісною організацією, в яких зафіксовані показники лічильників, про що зазначено вище. По-третє, в матеріалах справи є копії акту від 25.11.2003 р. про фіксування показників лічильників на момент роз пломбування перед черговою повіркою, підписаного позивачкою та сантехніком Самусенком І.Н. По-четверте, представник позивачки ніколи не приймав участі в обговоренні цього питання у судовому засіданні, отже не міг погоджуватися з викладеною думкою суду.
Крім того, постанови КМУ № 1497 та № 630 передбачають обов'язок споживача самостійно щомісяця фіксувати показників лічильників, який виконувався, про що свідчить Книга обліку, на яку посилається рішення суду. Тому, постановляючи рішення про відмову визнати правомірною вимогу позивачки по п. 2 про визнання недійсним п. 1 Протоколу № 5 засідання правління ЖБК "Пілот" від 22 жовтня 2004 р., суд порушив зазначені вище норми матеріального права.
Отже, рішення в цій частині слід визнати незаконним і таким, що підлягає зміні відповідним рішенням Апеляційного суду.

Стосовно вимоги по п. 3:
про зобов'язання ЖБК “Пілот” провести розрахунки з Башкіровою Н.Д. за надані послуги з постачання гарячої та холодної води у належну їй квартиру №86 в будинку №26 по вул. Урицького в м. Києві за показниками приладів обліку з дати їх опломбування у відповідності з частиною 3 пункту 1 Розділу ІІІ “Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2007 роки”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1995 р. №947, та на підставі Акту від 23.12.2003 р. сервісної організації “ПКФ “УкрСервісМонтаж” про опломбування водолічильників (водомірів) типу КВ-1,5 №378873 (ГВП), №374323 (ХВП).

Правомірність зазначеної вимоги не потребує додаткового обгрунтування, оскільки, як зазначено вище, ця вимога передбачена актами цивільного законодавства, а саме постановою КМУ від 30.12.1997 р. № 1497 та постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, якою замінена попередня постанова. Так, пунктом 12 "Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення", затверджених постановою КМУ № 1497, встановлено, що у разі встановлення квартирних лічильників холодної та гарячої води споживач сплачує за воду за показаннями цих лічильників, а відповідно до п. 19 Правил справляння плати за нормами при наявності засобів побудинкового чи поквартирного обліку (без урахування показань засобів обліку) не допускається. Аналогічні норми передбачені також і постановою КМУ № 630, про що зазначено вище.
Однак, суд безпідставно відхилив і цю вимогу позовної заяви, чим порушив норми права, закріплені постановами КМУ від 30.12.1997 р. № 1497 та від 21.07.2005 р. № 630. Єдиним обгрунтуванням відмови від задоволення зазначеної позовної вимоги, на думку суду, є наявність заборгованості позивачки за комунальні послуги, але при цьому суд не звернув уваги, що ця заборгованість зокрема за послуги з водопостачанні та водовідведення є уявною, яка грунтується на незаконних намаганнях стягнути плату за вказані послуги не у відповідності до показань квартирних приладів обліку, а на підставі норм споживання, встановлених законодавством для мешканців багатоквартирних будинків, квартири яких не обладнані відповідними лічильниками води.
Тому рішення в цій частині слід також визнати незаконним і таким, що підлягає зміні відповідним рішенням Апеляційного суду.

Стосовно вимоги по п. 4:
про зобов'язання ЖБК “Пілот” провести перерахунки з Башкіровою Наталією Дмитрівною за надані послуги з опалення та гарячу воду з урахуванням відхилення реальних температур теплоносія від прийнятих при розрахунках нормативів та з урахуванням обсягів фактично наданих послуг у відповідності до розпоряджень КМДА від 20.10.2000 р. №1887, від 20.06.2002 р. №1245 та від 26.12.2002 р. №2306 за опалювальні періоди 2001-2002, 2002-2003, 2003-2004, 2004-2005 років.
Виправдовуючи відмову від задоволення зазначеної вимоги, суд посилається на пропуск встановленого законом трирічного строку позовної давності. Однак, це не відповідає фактичним обставинам справи. Позовна заява була подана до суду 03.06.2005 р. поштовим відправленням № 684889, а після усунення недоліків відповідно до ухвали суду від 08.06.2005 р. № 2-3693/05 подана з уточненнями 06 липня 2005 р. (вх. № 23008). На цю дату позивачка мала право на перерахунок плати за теплопостачання за попередні три опалювальні періоди 2003-2004 рр. (кінцевий термін – до 15.10.2004 р.), 2002-2003 рр. (кінцевий термін – до 15.10.2003 р.), 2001-2002 рр. (кінцевий термін – до 15.10.2002 р.), а також за поточний рік (кінцевий термін – до 15.10.2005 р.). Тобто, трирічний строк позовної давності позивачкою не пропущений.
Зазначене вище підтверджується положеннями ст.ст. 253, 257, 258, 260, 261, 267 ЦК України. Зокрема:
- Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок.
- Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
- Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків недійсного правочину.
- Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
- Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Аналізуючи зазначені положення ЦПК стосовно вимоги по п. 4 позовної заяви, слід дійти до наступних висновків.
Календарна дата події, з якою пов'язаний її початок, тобто здійснення перерахунку за опалювальний період 2001-2002 рр., визначена п. 2 розпорядження КМДА від 20.10.2000 р. № 1887, а саме : "Теплопостачальним підприємствам міста та житлово-експлуатаційним організаціям, починаючи з опалювального періоду 2000-2001 рр., проводити після його закінчення протягом наступного кварталу перерахунки з населенням за надані послуги за опалення та гарячу воду з урахуванням відхилення реальних температур теплоносія від прийнятих при розрахунках нормативів". Розрахунковий опалювальний період 2001-2002 рр. закінчився 30 квітня 2002 р. Отже, перебіг позовної давності починається від 30 липня 2002 р., коли вперше виникло у Башкірової Н.Д право вимоги на перерахунок за послуги з теплопостачання (опалення і гарячу воду). Позовна заява подана після уточнення 06.07.2005 р., тобто у межах строку трирічної позовної давності.
Також безпідставними є припущення, наведені у рішенні суду, які стосуються можливості або неможливості зобов'язати відповідача встановити відхилення реальних температур теплоносія від прийнятих при розрахунках норм за 2001-2003 роки. Слід зауважити, що плата за центральне опалення квартир у багатоквартирних будинках встановлена розпорядженнями КМДА від 20.10.200 р. № 1887 та від 20.06.2002 р. № 1245, виходячи з нормованої витрати теплової енергії у розмірі 0,147 Гкал (Гігакалорії) на 1 кв.м опалювальної площі рівномірно протягом року та з урахуванням вартості одиниці теплової енергії (1 Гкал), також встановленої зазначеними розпорядженнями КМДА. Враховуючи фактичні температурні показники зовнішнього повітря у м. Києві протягом опалювального сезону, АК "Київенерго" відповідним чином згідно з затвердженим графіком регулює температуру теплоносія, який з теплопунктів подається на вводи внутрішньобудинкових мереж центрального опалення. У відповідності з цим ЖБК "Пілот" щомісяця отримував і продовжує отримувати передбачені відповідними договорами з АЕК "Київенерго" так звані табуляграми (особові картки) споживання теплової енергії для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання житлового будинку. Тому облік загальної вартості теплоенергії, отриманої мешканцями будинку протягом відповідного опалювального періоду, не викликає жодних труднощів, тим більше, що житлово-експлуатаційні організації щороку підписують з АЕК "Київенерго" двосторонні акти звірки фактично спожитої теплоенергії. Проте ЖБК "Пілот" приховує ці акти від споживачів, чим ставить їм незаконні перепони для проведення перерахунків та повернення зайво сплачених коштів за центральне опалення, а суд не звернув жодної уваги на пояснення представника позивачки з цього приводу.
Причому і надалі, при розрахунках за 2002-2005 роки, суд обминає своєю увагою розпорядження КМДА від 26.12.2002 р. № 2306, яким затверджена "Методика проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання". Із змісту п. 6 розпорядження № 2306 вбачається, що проведення перерахунків повинно бути не тільки здійснене за опалювальний період 2001-2002 років, але й відповідні результати проаналізовані та узагальнені з метою їх подальшого використання. Згідно з Методикою, розрахунковий опалювальний період встановлений тривалістю в 1 рік, після якого здійснюється уточнення обсягу спожитої теплової енергії та перерахунок нарахованих платежів населення. Дата початку розрахункового опалювального періоду – 1 травня, дата закінчення – 30 квітня. Розрахунок сум перерахунків здійснюється за формулою, вказаною у п. 6.5 Методики. Після проведення перерахунку відповідно до п. 6.10 кожному наймачу (власнику) квартири надсилається повідомлення про перерахунок за розрахунковий опалювальний період за формою, встановленою цією Методикою. Якщо квартиронаймач (власник квартири) має заборгованість з оплати відповідних послуг, то після проведення перерахунку сума боргу зменшується або збільшується залежно від знаку суми перерахунку (плюс або мінус) відповідно до п. 6.11 Методики. Перерахунки з населенням за надані послуги за відповідний розрахунковий опалювальний період (п. 3.15) вважаються здійсненими (завершеними) в разі доведення ЖЕО до всіх наймачів (власників) квартир у встановленому цією Методикою порядку. Пунктом 3.7 Методики передбачено, що перерахунки з мешканцями, включаючи фактичне повернення (донарахування) мешканцям за минулий розрахунковий період мають бути завершеними до початку здійснення перерахунків поточного періоду. Тобто у нашому випадку, якщо поточний період закінчується 30 квітня 2003 року, перерахунки за минулий період 2001-2002 рр. мають бути завершеними не пізніше 20 червня 2003 р., як це визначено у п. 4.6 Методики. Саме з цієї дати встановлюється більш пізній початок перебігу позовної давності на вимогу про перерахунки за опалювальний період 2001-2002 рр., ніж той, який випливає з розпорядження КМДА № 1887. Як видно з наведеного аналізу, суд не утруднив себе розрахунками терміну позовної давності, посилаючись на встановлений законом трирічний строк.
Крім того, жодна із сторін не зверталася до суду з заявою про застосування позовної давності, а тому думка суду з приводу спливу позовної давності суперечить також нормі, встановленій ч. 3 ст. 267 ЦК України.
На підставі викладеного слід дійти до висновку про надуманість та необґрунтованість відмови суду задовольнити вимогу п. 4 позовної заяви.

Стосовно вимоги по п. 5:
зобов'язати ЖБК “Пілот” негайно укласти з Башкіровою Н.Д. у відповідності до вимог ст.ст. 19, 29, ч. 3 ст. 2 та п. 2 “Прикінцевих положень” Закону України “Про житлово-комунальні послуги” договір на надання житлово-комунальних послуг за формою та змістом “Типового договору на надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. №630, а також договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за формою та змістом Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 560, з обов'язковими додатками по п. п. 2 і 3 типового договору, у відповідності до Порядку формування тарифів, затвердженого зазначеною постановою.
Оскільки на дату проголошення рішення Башкірова Н.Д. втратила право власності на квартиру внаслідок укладення договору дарування від 25.12.2006 р., представник позивачки заявив про відмову від задоволення вимоги про укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг. Тому вимога по п. 5 позовної заяви знаходиться поза межами апеляційного оскарження рішення суду.

Стосовно вимоги по п. 6:
зобов’язати ЖБК “Пілот” на підставі ст. 21 Закону України “Про захист прав споживачів” відшкодувати Башкіровій Н.Д. збитки в розмірі 1172 грн. 11 коп., завдані їй неправомірними діями ЖБК “Пілот” та застосування умов договору, що порушують права споживача порівняно з правами, встановленими п.п. 8, 9, 12, 19, 32, 36, 38 “Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. №630, а також у зв’язку з незаконним використанням ЖБК “Пілот” переваг свого становища у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Зазначений розмір матеріальних збитків підтверджується документальними доказами, доданими до позовної заяви, а саме додатком № 1 до "Заяви стосовно надання документів про сплату комунальних послуг позивачем" від 31.10.2005 р., яка є у матеріалах справи, та іншими додатками до цієї Заяви. Ні суд, ні представники відповідача не спростували жодних даних, наведених у зазначеному додатку, які служили підставою для визначення розміру матеріальних збитків позивачки. Розрахунки судді, наведені в оскаржуваному рішенні, не мають ніякої юридичної сили, оскільки суддя не є стороною у справі, а обов'язком судді є забезпечення судочинства на засадах змагальності сторін та оцінка наявних доказів по справі.
Тому відмова суду в задоволенні позовної вимоги про відшкодування Башкіровій Н.Д. матеріальних збитків на суму 1172 грн. 11 коп. є безпідставною. Не відповідає також фактичним обставинам твердження суду про добровільну сплату Башкіровою Н.Д. заборгованості за житлово-комунальні послуги, якої вона ніколи не визнавала і з приводу якої між нею та головою ЖБК постійно велись суперечки. Насправді, перед виїздом Башкірової Н.Д. на проживання до Німеччини у 2005 році вона вимушена сплатити на рахунок ЖБК "Пілот" певну суму, яку вимагала від неї голова ЖБК в обмін на потрібну їй довідку для оформлення документів на виїзд за кордон. У іншому випадку голова ЖБК відмовлялася видати необхідну довідку, а подавати з цього приводу позов на неї до суду не було ніякої можливості, оскільки термін дії візи на в'їзд до Німеччини незабаром закінчувався. Представник позивачки був свідком переживань Башкірової Н.Д. та членів її родини з цього приводу, але з примхами голови ЖБК в той час нічого вдіяти було неможливо.
Отже, відхиливши вимогу по п. 6 позовної заяви, суд поступив також незаконно.

Стосовно вимоги по п. 7:
зобов’язати ЖБК “Пілот” на підставі ст. 23 Цивільного кодексу України та ст. 24 Закону України “Про захист прав споживачів” відшкодувати Башкіровій Наталії Дмитрівні моральну шкоду у сумі 5000 грн. 00 коп., завдану їй неправомірними діями вказаної юридичної особи.
Зазначена вимога повністю обгрунтована у позовній заяві посиланням на обставини, які підтверджуються доказами. Висновок суду про відсутність моральної шкоди, нанесеної позивачці з боку відповідача ЖБК "Пілот", є безпідставним. Посилання на договір дарування квартири, яка належала позивачці, своїй дочці не має відношення до факту заподіяння моральної шкоди позивачці, оскільки квартира була подарована в кінці 2006 р., а спірні правовідносини з ЖБК мали місце задовго до зазначеної події і продовжувалися до літа 2005 р., коли позивачка звернулася з позовом до суду. Висновок суду про намагання позивачки ввести суд в оману та в подальшому приховати цим несплату платежів за вказану квартиру не відповідає дійсності, бо позивачка відкрито, шляхом звернення до суду заперечувала проти надуманої головою ЖБК заборгованості, яка була штучно визначена у розмірі 636,46 грн. внаслідок відмови визнати право позивачки вести розрахунки за постачання холодної та гарячої води і водовідведення виключно за показниками законно встановлених та своєчасно повірених і опломбованих лічильників.
Отже, відмова суду визнати та оцінити розмір моральної шкоди, нанесеної позивачці з боку ЖБК "Пілот" є незаконною.

Стосовно вимоги по п. 8:
зобов'язати ЖБК "Пілот" провести розрахунок витрат на утримання будинку і прибудинкової території, що входять до плати за утримання житла за 2002-2005 роки, відповідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 р. № 939, та повернути з Башкіровій Н.Д. зайво сплачені кошти за утримання житла за період з липня 2002 р. по жовтень 2005 р.
Відмова суду задовольнити цю вимогу суперечить нормам зазначеного акту цивільного законодавства та Законам України "Про захист прав споживачів", "Про житлово-комунальні послуги", отже є протиправною.
ВИСНОВКИ:
На підставі викладеного вище слід вважати доведеним цілковиту безпідставність оскаржуваного рішення, яке суперечить вимогам ст. 213 ЦПК України, оскільки воно не відповідає вимогам судочинства, а справа вирішена всупереч нормам законодавства.
Рішення також слід вважати необгрунтованим, оскільки ухвалене на неповно з'ясованих обставинах та не підтверджене доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд повністю проігнорував вимоги ст. 214 ЦПК України щодо обов'язку суду вирішити зазначені в цій статті питання.
У мотивувальній частині рішення всупереч вимогам ст. 215 ЦПК України відсутні посилання на норми матеріального права, якими повинен керуватися суд, та на застосовані нормативно-правові акти.
Суд не дотримався також вимог ч. 3 ст. 222 ЦПК України про обов'язок надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії рішення особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, протягом 5 днів з дня проголошення рішення, що спричинило затримку з поданням апеляційної скарги у межах встановленого строку.
Представник позивачки просить прийняти цю апеляційну скаргу до розгляду, задовольнивши заяву від 17.04.2007 р. про поновлення строку апеляційного оскарження, а також відповідно до ст. 309 ЦПК України скасувати заочне рішення першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Башкірової Н.Д. до ЖБК "Пілот" у повному обсязі.
Додатки:
1. Копія квитанції про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду апеляційної скарги.
2. Заява від 17.04.2007 р. про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду.

Примітка: сплата державного мита не вимагається при розгляді справ про порушення прав споживачів. Підстава: ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів".

До цієї скарги додається її копія для відповідача.

Представник позивачки Куля В.І.


Создан 16 апр 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Продвижение Вашего Бизнеса в Интернете. Компания Maklen
Офіційний сайт Солом'янської районної у м.Києві адміністрації